Професору Полу Воркмену було 37 років і він уже був знаним дослідником, коли його 68-річна мати померла від рідкісного раку кісток – хордоми. Цей вид онкозахворювання є доволі поширеним, однак поки воно не піддається лікуванню.
«36 років тому ми мало що могли зробити для лікування хордоми. Я погано розумів цю хворобу і не було ліків, які могли б допомогти моїй матері», – розповів Пол Воркмен.
Згодом чоловік очолив Центр виявлення ліків проти раку, а потім став виконавчим директором Інституту дослідження раку в Лондоні. Впродовж тривалого часу він працював над тим, щоб змінити ситуацію довкола недуги і дати хворим шанс на порятунок. І невдовзі це може стати реальним, пише The Guardian.
Рак забрав батьків і не оминув самого вченого
Пол – єдина дитина Джона та Томасіни (Ени) Воркменів. Батько вченого працював у металургійній промисловості, а мати брала активну участь у різних громадських проектах в англійському місті Воркінгтон (Камбрія).
«Мій батько помер від раку кишечника за багато років до того, як мати померла від хордоми», – розповів чоловік.
Діагноз Ени Воркмен був ускладнений тим, що протягом більшої частини життя вона страждала від сильного болю в спині. Через це її діагноз (хордома виникла як пухлина в основі хребта) не виявили на ранніх стадіях.
Сам Пол Воркмен також не уникнув раку – в 2022 році у нього діагностували рак простати. Чоловік успішно пройшов курс променевої терапії.
«Допомогло те, що мій рак був локалізованим, малим і мав проміжний ризик – це, ймовірно, вплинуло на сприятливий результат», – сказав Воркмен.
Робота над лікуванням хордоми
Нещодавно Пол Воркмен разом із колегами визначили ключовий білок, що має вирішальне значення для виживання ракових клітин хордоми в організмі пацієнта, – brachyury.
Відкриття запропонувало спосіб атакувати хордому: дослідники вважають, що блокування білка brachyury пошкодило б ракові клітини, росту яких він сприяв. Все, що для цього потрібно, – ліки, які могли б ефективно атакувати білок. Проблема полягала в складній структурі білка, яка вважалася стійкою до медикаментів.
Однак у статті, опублікованій у Nature Communications, Воркмен разом із вченими з університетів Оксфорда та Північної Кароліни заявили, що після ґрунтовного вивчення білка brachyury вони точно визначили кілька місць на його поверхні, які можна використовувати як мішені для спеціально розроблених ліків.
Цей прорив був досягнутий завдяки використанню одного з найпотужніших у світі генераторів рентгенівського випромінювання – синхротрона Diamond Light Source, розташованого у Дідкоті (графство Оксфордшир).
У результаті цієї роботи команда Воркмана вже змогла виділити кілька перспективних сполук, які зараз використовують для створення потенційних методів лікування, що можуть атакувати та знищувати білок.
Завдяки цьому лікарі зможуть боротися зі зростанням і поширенням з хордоми.
«Дуже хвилююче усвідомлювати, що зараз я допомагаю щось робити з хворобою, яка вбила мою матір. Багато вчених із центрів по обидва боки Атлантики доклали значних зусиль, але воно того варте», – сказав Пол Воркмен.
Важливо, що методи, які зараз розробляються для боротьби з хордомою, мають ширший потенціал і можуть бути використані для покращення лікування інших, більш поширених видів раку, додав Воркмен.
«Білок brachyury бере участь у метастатичному поширенні інших пухлин, а це означає, що препарати, які блокують його діяльність, можуть також допомогти запобігти поширенню інших видів раку», – пояснив науковець.
За словами Воркмена, в основі типу ліків, які можуть бути ефективними, лежить цільова деградація білка. Це включає процес посилення природної системи утилізації клітини для видалення шкідливого білка.
«Одна частина препарату зв’язується з цільовим білком, а інша – безпосередньо взаємодіє з системами утилізації відходів клітин, які потім розкладають і вимивають все з клітини. Ми будемо використовувати власні захисні сили організму, щоб впоратися з brachyury», – сказав Воркмен.
Процес розробки препаратів для лікування хордоми тривав роки та включав залучення безлічі передових технологій. Зокрема, вирішальну роль у виділенні місць на білку, в яких ліки можуть закріплюватися найкраще, відіграв процес, відомий як кристалографічний скринінг фрагментів.
«Це дозволило нам розробити найкраще підібрані ліки, які можуть закріплюватися на поверхні білка», – сказав Воркмен.
Однак він наголошує, що команда ще має провести додаткові дослідження, щоб удосконалити препарат.
«Спершу ми маємо провести випробування на клітинних лініях хордоми, потім – на моделях хордоми на тваринах, а тоді почати випробування на людях.
На це може знадобитися п’ять років. Тоді, сподіваюся, ми нарешті будемо готові впоратися з недугою», – резюмував науковець.
Раніше вчені назвали продукти, які можуть захистити від ризику онкозахворювань.
