Вечір на сході України. На одній із ділянок українсько-російського фронту група військових, завантаживши у пікап три великі бокси, виїжджає за межі частини.
Від’їхавши на якусь відстань, вантажівка зупиняється. Бійці по одному знімають ящики з кузова та дістають із них великі квадрокоптери. Розміри дрона вражають: відстань між його чотирма моторами – понад метр.
Команда звільняє лопаті, перевіряє роботу «Старлінка», який інтегрований зверху в дрон, чіпляє знизу боєприпаси і доповідає комусь про готовність.
Реклама:
Лопаті починають крутитись, видаючи характерне тривожне гудіння, і дрон злітає в повітря.
Все схоже на звичайну місію, але є один нюанс. Серед людей, які розвантажували дрон і проводжають його поглядами в небо, немає пілота. Людина, яка керує безпілотником, у цей момент сидить за пів тисячі кілометрів від точки злету – в Києві.
Із теплого і досить комфортного кабінету на столичному Подолі оператор дрона «Nemesis» спрямовує його до отриманої від розвідки точки. Довжина маршруту має скласти рекордні для таких дронів понад 27 кілометрів.
На запланованій точці камера опускається перпендикулярно до землі, і в її об’єктиві видно добре замаскований на ніч російський танк. Оператор натискає кнопку скиду боєприпасу. За кілька секунд на місці темної плями танка з’являється яскрава хвиля вибуху.
У цей же час в радіоперехопленнях розмов із російських позицій між багатоповерховими конструкціями з матів і матерів проривається ім’я дивної для цього контексту міфологічної істоти: «»Баба Яга» прилетела!».
В Україні немає дрона, який би так називався. Цим словом росіяни окреслюють цілий клас безпілотників-бомберів, які виробляються різними компаніями, мають різні технічні характеристики, несуть різні снаряди.
Але всі вони мають одну спільну рису – здатність посеред ночі наводити на російських солдатів страх, що заціпеняє.
Що це за дрони, як вони з’явилися, для чого використовуються та чи справді здатні переписати світові підручники з військової стратегії, розбиралася «Українська правда».
Реклама:
Звідки прилетіла «Баба Яга»
Історія масового виробництва українських ударних коптерів почалась у день російського повномасштабного вторгнення. До того, як путінські танки посунули на Київ та інші міста, бомбери існували, але якоїсь поважної ролі на полі бою не відігравали в міру мізерної кількості.
«Їх майже не було. Але коли росіяни поперли, то одразу з’явилась ідея щодо використання агродронів (великих коптерів, які використовувались у сільському господарстві і стали прообразом нинішніх бомберів – УП) для нанесення бойового ураження на якусь дистанцію. Це здавалося очевидним. РЕБу тоді російського взагалі не було. Якби нам наші теперішні технології два роки назад, то в росіян не було би просто жодного шансу. Їх би звідси випинали за тиждень», – ділиться спогадами з УП один із членів команди-розробника дрона «Nemesis».
Перші бомбери були зібрані з чого прийдеться, але навіть вони могли летіти десь до п’яти кілометрів. Це для першого року вторгнення видавалось значним здобутком.
Головною проблемою для розробників і військових були системи зв’язку.
«Культури поводження зі зв’язком не було. І тому радіус дронів був 3–5 кілометрів. Тобто це були історії про те, щоб занести якусь смертельну штуку за лінію фронту, але воно працювало, тільки поки ти бачиш дрон», – згадує співрозмовник УП з-поміж розробників бомберів.
З висоти людського зросту радіосигнал по прямій до дрона добиває десь максимум на 7 кілометрів. Щоб «бачити» коптер на відстань хоча б 15 кілометрів, оператора необхідно підняти на висоту 2–3 метри. Але навіть це не завжди допомагає, адже фізична теорія впирається в конкретний рельєф, якщо дрон залітає за пагорби чи ліси і втрачає сигнал.
Десь навесні 2022 року в будівництво дронів прийшла ще одна команда інженерів, яка тепер випускає для фронту один із найвідоміших ударних коптерів «Vampire». Вони починали зі створення системи повітряного спостереження і розвідки.
Реклама:
«І тоді з’явилася ідея, що давайте дрон на проводі зробимо, будемо літати і дивитися, що там на блокпостах, всю карту поля бою будемо бачити. Почали заморочуваться з дроном на проводі. Це було зовсім не схоже на те, що ми зараз робимо.
Батареї в дроні віддають величезний струм, по 200 ампер. Щоб такий божевільний струм передавати по проводу до коптера, потрібна величезна напруга. Треба було гнати нагору десь тисячі ват. Це такий великий генератор. Але яка в цього ефективність?» – пригадує в розмові з УП один із розробників «Vampire».
На щастя для української армії, інженери модифікували ідею.
«Стало очевидно, що раз ми можемо швидко зробити літаючий апарат, який щось велике несе, а саму систему генерації енергії – складно, то почати варто з того, щоб просто робити дрон: або розвідник, або важкий бомбер, який щось буде носити», – пригадує співрозмовник УП.
Тоді на ринку вже було кілька схожих проєктів. Але широкого застосування ця техніка на полі бою ще не мала. В середовищі інженерів початок 2022 року був епохою моди на літаки-розвідники. Усім хотілося повторити успіх легендарних «Лелек» і «Фурій».
Але команди «Vampire» і «Nemesis», хоч ні дронів, ні навіть назв таких тоді ще не було, намагались вирішити кілька головних проблем: стабільний зв’язок, збільшення дальності польоту та можливості нести бойові вантажі.
Власне, рішення, які для своїх проєктів обрали згадані дві групи розробників, зараз і диференціюють весь ринок великих бомберів на дві умовні групи.
Команда майбутнього «Nemesis» обрала для себе інтеграцію в дрон системи супутникового зв’язку Starlink, до якого Ілон Маск тоді щойно дав доступ українським Силам оборони.
Використання Starlink’а дозволяло подолати обмеження звичайного зв’язку і давало нечувані можливості.
«Коли виникла велика ідея поставити Starlink, то проблема радіогоризонту зникла. Дистанція між оператором і дроном взагалі перестала мати будь-яке значення. Оператор міг керувати дроном з будь-якої точки на планеті. З цієї ідеї постало тоді кілька нинішніх команд, які роблять бомбери. І саме ми тоді дали поштовх використанню цієї ідеї в морських дронах», – пригадує один із членів команди «Nemesis».
Десь у травні 2022 року з’явився перший дрон із супутниковим зв’язком. Саме його побачив якось генерал СБУ з позивним «Хантер», який у структурі Василя Малюка відповідав за створення перших морських дронів. Він забрав частину команди, яка інтегрувала Starlink на дрон, працювати на СБУ.
Ті ж інженери, які залишились займатися літальними апаратами, дуже скоро створили один із успішних перших бомберів «Лазар».
Реклама:
Водночас команда «Vampire» пішла зовсім іншим шляхом. Замість інтеграції чужих, хай і проривних технологій, вони зосередились на створенні повністю автономного дрона.
«Наша ідеологія трохи авантюрна – ніякої прив’язаності ні до чого. Це стосується не лише Starlink’а. Зараз хочуть розгорнути систему LTE-зв’язку, до якої теж можна підключатися. Але ми так само тримаємося осторонь. Ми не проти, але наша мета – повністю незалежний дрон. Якщо все скрізь вимкнеться, не буде ніякого зв’язку, ми все одно маємо летіти», – розповідають у команді «Vampire».
«Ну і нам здається, що виконувати саме бойові завдання на лінії фронту, як це роблять «Vampire», все-таки, зручніше. Тому що можна в залежності від оперативної обстановки якось відреагувати. А коли оператор за кількасот кілометрів, то це набагато складніше робити», – додає співрозмовник.
На початковому етапі за межами команд розробників мало хто поділяв проривну суть ідеї створення важких дронів-бомберів. Військове командування дивилось на виробників дещо поблажливо.
А розробники зізнаються, що взагалі спершу не думали, як поставити свої вироби на озброєння. Перші їхні бомбери проникли в армію не через Генштаб чи командування, а з низового рівня солдатів, які проявили ініціативу і почали масово використовувати ці дрони.
Виробники працювали з різними бізнесами, які спочатку купували для ЗСУ «Маvic» і «Matric», а потім усе частіше приходили по великі бомбери. В якийсь момент армія настільки наповнилася такими «пташками», що командування Збройних сил України мусило якось на це реагувати.
Тим паче, що такі підрозділи, як «Білий вовк» в СБУ, нищили російську техніку сотнями одиниць, зокрема за допомогою бомберів.
«Для нас інженерний азарт поєднався з бажанням робити щось потрібне для країни. Ми відвідували всі заходи, пов’язані з дронами. Ми самі такі заходи генерували. Потім це підтримали різні міністерства, військові і так далі. І ми просто ходили, літали, дивилися, обмінювалися досвідом і так далі.
А пізніше під час якогось з експериментів, нам сказали, що є швидкий шлях, який організували спеціально для того, щоб можна було швидко поставити дрони на озброєння. Так наш дрон і допустили до використання, якось органічно все вийшло. Самі військові бачили ефективність, прийшли до висновку, що бомбер це перспективна річ», – пригадує один із розробників.
Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?
Підтримувати вільні медіа – це нова, свідома норма сучасного суспільства. А членство у Клубі УП – це реальна причетність до змін та підтримка відкритого контенту найбільш шанованого медіа-бренду України.
Роман Романюк, політичний оглядач УП
To do list для «Баби Яги»: головні задачі бомберів
Головною заслугою українських бомберів на полі бою стало те, що вони відігнали російську техніку від лінії фронту. На десятки кілометрів розширилась буферна зона, в межах якої танки чи інша «броня» ворога не затримуються на ніч.
У боротьбі з бронетехнікою ворога на початку вторгнення задавали тон Javelin, NLAW і «Стугни». Це було можливо, бо російської техніки в зоні прямої видимості були сотні одиниць.
Комфортна робоча дальність у всіх згаданих ПТРК – 2–3 кілометри. При тому слово «комфортна» звучить як дуже велике перебільшення.
«Якщо порівнювати наш дрон із ПТРК, з тією ж «Стугною», то це взагалі інша історія. Зі «Стугною» ти сидиш на позиції, техніка поруч від тебе, ти прямо на лінії фронту, ризикуєш оператором. Ти маєш тримати візуальний контакт із технікою, навестись на неї, а це означає, що між вами кілька кілометрів максимум. Випускаєш ракету, і ще треба вести її після цього аж до ураження. А у нас оператор сидить взагалі в Києві, в теплому офісі зі смузі і за один виліт скидає 3–4 снаряди», – пояснює суть зміни підходу до війни один із розробників «Nemesis».
І навіть якщо оператор не в Києві, а десь біля лінії фронту літає на «Vampire», то мова все одно йде про зовсім інші умови.
«Яка дальність у «Вампірів»? Уже 22 кілометри, а буде більше. FPV уже 12 кілометрів летять. І яка ціна цього всього? Багаторазовий дрон коштує десь так, як одна ракета до ПТРК. Ну, і плюс ти сидиш за кілька кілометрів, десь заниканий в безпечному місці», – додають у команді «Vampire».
Реклама:
Бомбери уже навчились стабільно залітати далеко в тил ворога. Глибина їхньої роботи збільшилась із 2–3 до 22–27 кілометрів.
«Достовірно відомо, що цей клас дронів суттєво змінив тактику ведення бою з тієї сторони. Вони повинні відтягуватись на ночівлю на 20 кілометрів і потім стільки ж повертатися до фронту. Є багато перехоплень, де вони прямо кажуть: «Ой, бл*дь, смеркает, надо быстро валить, пока «Баба Яга» не прилетела».
Від 15 км до 25 км – ось ця зона, яку ми зараз зачищаємо і де активно полюємо за технікою. Тепер уже з’явились і цікавіші цілі – всякі ПВОшечки там, «Буки» та все інше. Тобто уже не просто на танчики полювання, а дотягуємось до лінії чогось важливішого», – розповідає співрозмовник у команді «Nemesis».
Не так давно їхній бомбер за кількадесят тисяч доларів уразив одну з машин комплексу РЕБ «Борисоглебск», який коштує десь 200 мільйонів доларів.
Загалом же новий вид озброєння вимагає осмислення, як і для яких місій його найкраще застосовувати. Станом на зараз і розробники, і військові, які їх використовують, бачать щонайменше п’ять основних задач, які можуть і вже виконують бомбери.
Перша задача – це бомбардувальник по передньому краю поля бою.
Є борти, які налітали вже по 200–250 місій. Це в основному зліт, політ на 5–7 кілометрів, робота по посадках, позиціях чи техніці та повернення назад.
Друга задача – робота по техніці в глибині.
Зазвичай такі борти трохи модернізуються, постійно усуваються якісь недоліки, вони мають сильніший сигнал. Такі бомбери літають далі й на більших висотах. Зазвичай борти, які працюють у глибокому тилу, живуть менше, але кількість знищеної дорогої техніки в них у рази більша.
Третя задача – мінування.
«Вампір» виконує цю роботу дуже ефективно. Буває навіть, що наші хлопці з’їжджають з позицій, а у ворога і далі все продовжує вибухати, в тилу уже. Вони на свою інженерну службу починають кричати, що ви, типу, наші дороги мінуєте. Але це не вони, це робить «Вампір» і дуже ефективно.
Дуже багато техніки ворожої підривається якраз на мінах, які чекають її і день, і два, і п’ять», – розповідають у команді розробників.
Мінування використовують і як засіб ізоляції певного сектора фронту. Наприклад, заїжджає російська броня, викидає солдатів на якусь позицію – і потім за ними уже не приїжджає, не везе їм ні їжу, ні воду. Просто тому, що доїхати до них взагалі неможливо – все дистанційно замінували бомберами і відрізали цю позицію від постачання. І вона сама собою «відсихає»: або окупантів всіх ліквідують скидами з дронів, або вони тікають назад до своїх.
Четверта задача – гуманітарні місії.
Особливо ці можливості проявились під час трагедії на Херсонщині, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС. Багато людей залишились ізольовані без питної води, їжі і ліків. Саме дронами їм скидали мобільні телефони, сім-карти, ліки, воду, їжу тощо.
П’ята задача – зрив штурмів ворога і підтримка штурмів ЗСУ.
Для цього дрон використовують вдень з ризиком втрати. Денні польоти для бомберів дуже небезпечні, бо вони літають на висотах до 150 метрів і їх нескладно пошкодити навіть з автомата.
Але в розпал бою головна задача – зірвати штурм, збити темп, спалити техніку, щоб ворог зупинився. І з цією задачею бомбери чудово справляються.
У команді «Вампіра» розповідають, що такі підрозділи як «Вовки да Вінчі» дуже активно використовували їхній дрон для прикриття власного наступу.
Бувають унікальні випадки, коли умільці в ЗСУ ставлять на бомбери кулемети і навіть гранатомет.
Реклама:
У дрона вистачає компенсації, щоб витримати віддачу. Але розробники з такими модифікаціями предметно ще не експериментували – не було такого запиту від армії.
«Військові знайшли оптимальне застосування. Ми рекомендували використовувати його передусім як бомбер. Довгий час у себе ми називали його «літаючим мінометом», який працює, як і звичайний міномет, але може летіти далі і влучати точніше. Але військові розширили його використання й іншими функціями», – каже один із розробників «Vampire».
За його словами, виробництво дронів уже майже автоматизовано і за потреби його можна швидко наростити в рази. Питання: для чого, під які місії?
У колах розробників зараз активно обговорюють, як можна зробити дрон ще ефективнішим.
Головних задач зараз є кілька.
Перша – збільшення дальності польотів, щоб дотягуватись до ще жирніших цілей.
Друга задача – боротьба з російським РЕБом. Тут у своїх поясненнях виробники переходять до речей, які настільки ж секретні, як і незрозумілі звичайному обивателю.
Але головний виклик, який дасть українським бомберам розкрити свій потенціал на повну силу – масштабування використання їх у військах.
«Зараз статистика у нас така, що в середньому за життя дрон робить 10–11 вильотів і вражає 2–3 одиниці техніки. Є такі борти, в яких сотні вильотів на мінування, є такі, які збиваються на першому ж полюванні в глибокому тилу. Але середня цифра – 10–11 місій. Кожна з них – це якесь мінування або спалена позиція чи якась одиниця техніки.
У «Немезіса» уражено тільки танків 158 штук і ще купа техніки і об’єктів різних, складів, баз і так далі. Ми рахували, і вийшло, що на кожен витрачений на наш дрон долар знищується техніки на 50 доларів. Коефіцієнт 1 до 50 – це дуже непогано», – пояснюють у команді «Nemesis».
Але за такої ефективності цього засобу бувають ситуації, коли в звичайних бойових частинах навчені пілоти літають по 3–4 години на тиждень, бо командирам «не до них».
«Якось був нічний штурм «Вагнера» на одному напрямку. І полетів «Вампір» його зупиняти. Один борт зупинив весь штурм. «Вагнера» там втікали, на них вибухав боєкопмлект. Тобто там відео є: «вагнеровець» біжить, поруч вибухає бомба наша, він падає, вибухають на ньому його ж гранати.
Там тотальне знищення: вони відступають, їх наздоганяють, бомблять. І український підрозділ, який мав цей штурм відбивати, навіть не висувався назустріч: один «Вампір» всю роботу зробив», – пригадує співрозмовник у команді «Vampire». І додає:
«Уявіть, якщо такі комплекси будуть всюди у наших сил! Ворог зазнаватиме величезних втрат, а ми втрачатимемо тільки дрони».
Роман Романюк, УП
