Table of Contents
Після початку повномасштабного вторгнення Україна евакуювала за кордон понад 4 тисячі дітей-сиріт. Тоді ані Україна, ані держави-партнерки не розуміли, як довго триватиме війна і скільки часу діти житимуть «у гостях».
Згодом Україна вирішила поступово повертати дітей, не чекаючи на завершення бойових дій. У 2024 році уряд напрацював план повернення та затвердив постанову, згідно з якою дітей повертають не в інтернати чи сиротинці – їм одразу шукають сім’ї.
Та виявилось, що не у всіх випадках країни-партнерки готові відпускати маленьких українців. Так навесні 2025-го Греція заблокувала повернення восьми вихованців притулку «Родинний затишок» із міста Славутич на Київщині.
Чому так сталося? Чи вдасться Україні повернути дітей додому та що для цього роблять на різних рівнях? І наскільки поширеними є подібні ситуації? Деталі з’ясовувала «УП.Життя».
Куди виїхали діти і на яких умовах?
Десятьох дітей із сиротинця евакуювали у квітні 2022 року. Їх оселили у шелтері в Афінах у рамках грантової програми «Home project», що на той момент фінансувалась урядом Нідерландів, розповідає нинішня керівниця сиротинця «Родинний затишок» Яна Полегенько.
«Після довгої та небезпечної подорожі вони прибули у притулок «Нісос«, – написали 26 квітня представники організації у Facebook та опублікували декілька фото з дітьми.
Терміни перебування українських дітей у шелтері тоді не обговорювали, адже було незрозуміло, скільки триватиме війна.
Діти разом із працівницею сиротинця мешкали в одному будинку. З часом діти почали відвідувати грецькі дитсадки та школи, а щосуботи у них була «українська школа».
«Діти були забезпечені дозвіллям. Я знаю, що ті, хто цікавився танцями – ходили на танці. Хлопці ходили на спортивні секції«, – каже Яна Полегенько.
З якими проблемами зіштовхнулись діти під час проживання у шелтері?
Життя за кордоном у європейській країні, доступ до освіти, цікаве дозвілля – звучить майже як мрія. Але усе виявилось не настільки ідеально, стверджує діаспорянка Тетяна Петляшенко, онука якої ходить в одну школу з дітьми із сиротинця.
«Ми прийшли у школу в минулоріч. Я дізналась, що є семеро дітей з України. Я почала спілкуватись з іншими мамами, і вони висловили занепокоєння, що діти голодні, холодні, за ними ніхто не дивиться«, – ділиться жінка.
Жінка запевняє: згодом підтвердження цьому вона побачила на власні очі.
«В однієї з дівчаток хворий шлунок, вона практично нічого не їсть. У школу дітей часто приводять хворими. Їм не дозволяють залишатись вдома під час хвороби.
Вони усі завжди голодні. Вони просять у дітей їжу«, – розповіла жінка.
Розуміючи, що діти недоїдають, вона спробувала сама передавати дітям їжу, але, за її словами, греки забороняли це робити.
«Для того, щоб передати їм їсти, треба проводити спецоперацію – греки заборонили з ними спілкуватись. Діти ходять голодні, обірвані.
Цей жах я спостерігаю вже два роки. Можливо, це недержавна установа, але має ж бути якесь піклування«, – нарікає Тетяна Петляшенко.
Що на це кажуть у притулку? Керівниця сиротинця Яна Полегенько запевнила, що проблеми з харчуванням були, але лише на початку, бо діти звикали до нового раціону.
«Діти важко проходили адаптацію, тому що в Греції інший раціон. Там інші продукти та режими харчування. Якщо для нас нормально їсти багато фруктів та овочів у сезон, то в них переважають бобові. Ми бобові у таких кількостях ніколи не їли.
Наразі діти адаптувались і нормально сприймають ці страви«, – каже вона.
За її словами, також скарг побільшало, коли у будинок до українських дітей підселили біженців з Близького Сходу.
«Всього підселили декілька дітей. З пояснень шелтеру, вони недовго там були, але за той час виникали конфлікти.
Розумієте, коли наші діти жили самостійно з нашою супроводжуючою – це було одне. Але коли туди потрапили діти іранського походження, ситуація вкрай змінилася. Діти почали скаржитись, що спочатку у них з’їдали всю їжу. Тоді ми почали бити на сполох і активно шукати шляхи їхнього повернення«, – каже Яна Полегенько.
Коли і чому вирішили повертати в Україну дітей?
Представники української діаспори в Греції у 2024 році подали скаргу в Офіс омбудсмена України, вказуючи на «незабезпечення прав дітей».
«Особливого занепокоєння викликає інформація щодо того, що деякі учні (особливо молодшого та середнього віку) не розмовляють українською мовою«, – цитують звернення діаспорян в Офісі уповноваженого з прав людини.
Також у 2024-му з’явилась одна важлива причина для повернення: припинилось фінансування прихистку, пояснив «УП.Життя» голова Національної соціальної сервісної служби України Василь Луцик.
«У нас є офіційне звернення приймаючої організації, що вони призупиняють фінансування шелтера.
Відповідно до нашого законодавства, це є однією з підстав для повернення дітей«, – пояснив він.
Згодом організація The Home Project знайшла інші джерела фінансування, однак українські служби вже ухвалили рішення: дітей вирішили забирати додому. В умовах воєнного стану це багатоетапний процес. Головна складність у тому, що Україні треба буквально довести, що дітям буде жити краще не у мирній Греції, а в Україні.
До весни 2024 року двох дітей встигли забрати родичі. Тож українська бюрократична машина почала працювати над тим, щоб забрати решту вісьмох дітей. По прибуттю їх мали відправити у сімейні форми виховання – тобто, усім їм знайшли сім’ї.
Повернення запланували на 24 березня. Але напередодні Греція втрутилась і фактично зірвала процес.
Чому діти не повернулись додому?
Як повідомили «УП.Життя» в Міністерстві закордонних справ, рішення про повернення українських дітей заблокувала грецька прокуратура.
«Рішення було заблоковане прокурором міста Афіни у справах неповнолітніх, який 23.03.2025 виніс постанову про тимчасову передачу групи українських дітей під опіку благодійної організації The Home Project з метою «вжиття вичерпних заходів з оцінки та визначення найкращих інтересів неповнолітніх дітей, зокрема щодо можливості їх репатріації».
У рішенні зазначено, що «діти залишатимуться в структурі гостинності до ухвалення індивідуального рішення по кожній дитині на основі оцінки її ситуації з метою захисту найкращих інтересів«, – повідомили в МЗС.
На ситуацію відреагували дипломатичні служби. Посольство України в Греції спробувало одразу організувати зустріч з міністром Міністерства міграції та притулку Греції, щоб обговорити ситуацію.
«На жаль, відповіді від грецької сторони не надійшло, тому дипустанова направила термінову вербальну ноту до МЗС та Міністерства міграції Греції«, – зазначили у міністерстві.
Зі свого боку Офіс омбудсмена також надіслав звернення до Уповноваженого з прав людини у Греції, але відповіді досі не отримав.
Згодом українська сторона порушила тему повернення дітей під час зустрічі заступників керівників МЗС України та Греції. Грецька сторона повідомила, що ймовірно, затримка «має бюрократичний характер» і питання «буде вирішено позитивно».
Однак станом на червень 2025 року обіцяного «позитивного рішення» немає.
«Під час зустрічі з керівником Посольства спеціальний уповноважений МЗС
Греції з питань України зауважив, що «питання репатріації дітей віднесене до
компетенції органів юстиції Греції, що виключає можливість зовнішнього впливу на ситуацію«, – зазначають у МЗС.
За цей час працівники посольства встигли відвідати дітей у шелтері. За їхніми словами, діти підтримують спілкування зі своїми законними представниками в Україні. Але повернутися з Афін вони досі не можуть, бо рішення блокує грецька держава. Наразі ніхто не дає прогнозів, коли Греція врешті прийме остаточне рішення щодо долі дітей.
«Доки для кожної дитини не буде визначено стале, індивідуалізоване довгострокове рішення, вона продовжуватиме перебувати під опікою в нашому притулку«, – повідомили «УП.Життя» в організації Home Project.
Наскільки поширеними є подібні ситуації?
Це вже не перший випадок, коли європейські країни не хочуть відпускати українських дітей-сиріт.
До прикладу, значний резонанс спричинила ситуація в Італії, де у серпні 2024 року суд ухвалив рішення залишити 57 українських дітей-сиріт, вивезених з Бердянська після повномасштабного вторгнення Росії.
Також наприкінці травня 2025 року проти рішення повертати 52 українських дітей з Австрії до України виступила організація Senecura, яка керувала шелтером. Свою позицію керівник організації аргументував тим, що в Україні у дітей буде «невизначене майбутнє через війну».
Місцева влада погоджувалась із цим твердженням, але врешті таки дала дозвіл на повернення дітей. Вони прибули до України 1 червня.
«Такі ситуації трапляються. Для них [європейських країн] будь-які події, що відбуваються в Україні – прильоти «шахедів», ракет і так далі, – автоматично екстраполюються на всю територію України. Тому з їхнього погляду вся територія України є небезпечною.
Це питання комунікації, яку треба піднімати з нашими закордонними партнерами. Пояснювати, що в Україні є регіони, які відносно безпечні, і що влада, уряд і місцеве самоврядування функціонують та можуть забезпечити інтереси дитини«, – каже керівник Національної соціальної сервісної служби Василь Луцик.
За даними Нацсоцсервісної служби, станом на кінець травня 2025 року Україна вже повернула з-за кордону понад 3129 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Наразі українські служби працюють над тим, щоб повернути ще 1683 дітей.
