Бен Воллес. фото – getty images
Колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес прокоментував рішення британських дипломатів в ООН долучитись до хвилини мовчання через загибель керівництва Ірану, наголосивши, що Міністерство закордонних справ його країни потерпає від системних проблем.
Джерело: «Європейська правда» з посиланням на колонку Воллеса для газети The Telegraph
Деталі: Як пише Воллес, коли він очолював Міноборони, то у його відносинах із британським МЗС «було надто багато» провалів, але «мовчазне стояння в ООН у зв’язку зі смертю президента Ірану має бути» одним із найбільших.
Реклама:
«Складається враження, що Міністерство закордонних справ керується двома принципами. Перший – «нікого не засмучувати», навіть якщо це відбувається ціною національних інтересів Британії. Другий – це величезний «обов’язок піклуватися», але не про громадян Великої Британії, а про власну робочу силу», – додає він.
На думку колишнього міністра, британське МЗС позбавило дипломатів ініціативності, перетворивши мережу послів «на поштові скриньки для централізованого надсилання політичної нісенітниці».
Як приклад він навів рішення Лондона «евакуювати посольство в Україні до Польщі, коли в цьому не було жодної потреби», а також його рекомендацію не надсилати британських королівських інженерів до кордону Польщі з Білоруссю, побоюючись «спровокувати лідера Білорусі».
«У якому світі було правильним стояти мовчки за іранського президента? Людини, яка наказала вбити сотні, якщо не тисячі невинних іранців після революції. Людини, яка експортувала безпілотники до Росії та ХАМАС, щоб убивати наших союзників і друзів», – риторично питає Воллес.
Ексочільник Міноборони Британії вважає, що з огляду на нинішню ситуацію у світі та зростання загроз Форин-офіс повинен переглянути свої підходи і «знову почати грати у велику гру».
Кілька західних країн, включно зі Сполученими Штатами, раніше висловили свої співчуття у зв’язку з із загибеллю президента Ібрагіма Раїсі в авіакатастрофі наприкінці минулого тижня. У Єврокомісії назвали це «нормальною дипломатичною практикою».
Читайте також: Під прикриттям «гуманізму». Як політики ЄС та НАТО зганьбилися після смерті президента Ірану.
