В олімпійському селищі неподалік від Парижа на запитання журналістів відповів талановитий 18-річний український стрибун у воду Олексій Середа. Його слова передає кореспондент Чемпіона Максим Розенко.
— Коли відчув, що ти лідер збірної й на тобі лежить відповідальність?
— Насправді, не хочу казати, що я лідер, але, певно це було після Олімпійських ігор в Токіо, коли я показав найкращий результат. Але я не відчуваю якогось тягаря, це, в принципі, ніяк не впливає на мене.
— Що можеш сказати про олімпійську воду?
— Басейн дуже схожий на той, що був у Токіо. Майже ідентичний, покриття «вишок» таке саме. В принципі, басейн сподобався: зручно, комфортно. Головне, щоб був гарний результат.
— Що робите на тренуваннях?
— Відпрацьовую програму, розминаюся. Зараз більше готуємо синхрон, тому що я починаю з синхронних стрибків 29 липня. Частіше з Болюхом стрибаю.
— Може якийсь сон наснився, коли сюди їхав, було таке?
— Ні, не було. Хоча ні, було. Наснилося, що виступав у синхроні.
— І яке місце посів?
— Перед останнім стрибком я прокинувся.
Олексій Середа
Getty Images
— Наскільки складно було повертатися фізично й психологічно після травми?
— Мені робили операцію артроскопію. У мене під час входу у воду вилетіло плече, частково відірвалася губа, її зашивали. Психологічно я нормально до цього ставлюся. Для мене спорт — це як хобі, мені подобається стрибати. Я для себе вирішив, що не буду сильно боятися, що в мене ще раз щось вилетить. Я це переборов і стрибаю з цим нормально, наловчився.
— Наскільки важливу роль відіграє покриття і скільки потрібно часу, щоб до нього звикнути?
— Воно особливо ролі не грає, просто воно гумове, від нього трішки легше відштовхуватись. Не так слизько і не так боляче.
— Як тобі номер у готелі?
— Нормально. Номери також схожі на ті, що були в Токіо. Картонні ліжка, як завжди. Атмосфера дружня, все подобається, живу з Кірюхою (Болюхом — Прим.). Єдине що стола немає. Не знаю, чому вони стіл не поставили. Точніше, він є, але дуже низенький. Якщо будете інтерв’ю в Болюха брати, запитаєте, бо він приїхав з ноутбуком. Хоче в CS пограти, а не виходить.
— А ти не граєш?
— Я не граю в CS. Взагалі ні в що не граю. Раніше грав в Counter-Strike, а зараз припинив, дивлюся серіальчик. Breaking Bad дивився, а той що зараз — Декстер називається, про маніяка.
— Улюблена фраза з Breaking Bad?
— My name is Gustavo but you can call me Gus (сміється). Це прикол там один є.
— До речі, в Саудівській Аравії будуть перші Олімпійські кіберспортивні ігри…
— Так? Я не чув насправді, це питання до Кірюхи.
— Він тренується?
— Звісно, у нього є план Б. Він після тренувань зі стрибків у воду одразу в CS тренується (сміється).
Олексій Середа
Getty Images
— Як ти ставишся до того, що кіберспорт хочуть включити в програму Олімпійських ігор?
— Нормально. Це правильно, бо це також дисципліна. В мене в Counter-Strike награно 3000 годин, це багато дуже. Я вважаю, що це також спорт. Там також треба думати, дуже важливою є координація, реакція. Тому нормально ставлюся, в нас кіберспортсмени заробляють шалені гроші, навіть без Олімпійських ігор.
— Якби тобі запропонували «викинути» з Олімпійських ігор три види спорту, а замість них прийняти. Які б це були?
— Треба подумати… Краще не буду відповідати на це питання. Якщо про ті види говорити, які треба додати, то це Counter-Strike, Dota 2. А третій не знаю.
— Якісний склад збірної, якщо порівнювати з Токіо, значно збільшився. Це ознака того, що твій вид спорту розвивається, попри повномасштабну війну і суворі реалії?
— Наш спорт розвивається завдяки тому, що в нас створена велика школа Liko Diving School. Там у нас багато тренерів працюють, всі вони працюють на результат. Вони готують спортсменів із самого дитинства. Якщо я починав у Миколаєві, такої школи ще не було. Моя тренерка вивела мене на такий рівень, що я виграв чемпіонат Європи у 13 років. Там готують дітей, ставлять їм всю базу, що треба знати із самого дитинства. Там все дуже добре організовано.
— Коли ми почнемо перемагати азіатів?
— Не знаю, це в них певно спитайте… Але шанси може є якісь. Десь може через 100 років приблизно. У нас просто зараз нормальний басейн тільки у Києві на Теремках. Більше ніде немає особливо. Є ще в Миколаєві, але там вже не такі умови. Тобто коли буде більше басейнів, більше тренерів, більше людей… В нас не два мільярди людей, як у Китаї, тому так. Якщо в них у стрибки у воду приходить на рік сто тисяч, а вони з них обирають десять людей ідеальних… В нас працюють з тими, хто приходить, і роблять з них спортсменів, а в Китаї одразу беруть спортсменів і роблять із них ще кращих.
— Як тобі харчування у їдальні?
— Вибір маленький. Якщо порівнювати з Токіо, то там було трохи краще. Я там кожного дня їв суші, а тут немає. Ось таке розчарування у мене. Яєшню їв, сьогодні якісь пластівці зранку. Коли як, по настрою їм.
— Харчування якось може вплинути на твій виступ?
— Так. Звичайно, може вплинути. Воно важливо дуже не лише для стрибунів у воду, а для всіх спортсменів. Треба харчуватися правильно, бо від харчування залежить енергія, вага, дуже багато факторів.
— Вагу тримати важко?
— Та ні. Раніше було важко, бо я був «помішаний» на цьому. Думав: зараз це поїм, це поїм… А зараз вже не так. Прийшов, поїв, пішов додому. Схуднув на три кілограми. Думаю, ви всі побачили.
— Хотіли б з кимось сфотографуватися в олімпійському селищі?
— Я не слідкую, чесно кажучи. З волейболістом з Японії, Нісіда його звати. У тік-тоці мені попався, мені сподобалось.
— Тобто з Леброном Джеймсом не будете фотографуватися?
— А він що, приїхав? Прапор буде нести? Якби він тут був, я б сфотографувався, звісно. Чув, що тенісист відомий нещодавно приїздив, Надаль, з ним всі фотографувалися, але я його не зловив.
