Table of Contents
Коли розповзлися чутки, що олімпійський медаліст Ілля Ковтун вирішив змінити громадянство – українське суспільство почало говорити про гімнастику.
Коли у жовтні 2024 року відбувся скандал з проведенням чемпіонату України – з’явилися питання до федерації. Але після нещодавніх подій людям потрібні відповіді.
Якщо коротко – на початку травня чоловіча збірна України хотіла бойкотувати чемпіонат Європи через усунення головного тренера команди Геннадія Сартинського, у якого був конфлікт із віцепрезиденткою Федерації гімнастики України Стеллою Захаровою.
Ми вже розібрали причини тієї ситуації та позиції кожної зі сторін. У підсумку команда таки взяла участь у чемпіонаті Європи, звідки привезла лише одну нагороду. Бронзову медаль в опорному стрибку здобув Назар Чепурний.
Все, що відбулося довкола чемпіонату Європи
Головний тренер збірної України зі спортивної гімнастики Геннадій Сартинський поділився думками щодо виступу команди на континентальній першості:
«У нас зараз закінчився ще один чемпіонат Європи, який проходить кожного року після Олімпіади. Це не відбірковий турнір, на ньому всі команди пробують нових гімнастів та елементи, і дивляться, як далі складати команду та боротися за медалі.
Команда, на мою думку, виступила не відмінно, але на своєму рівні. У нас було не так багато падінь, хоча вони теж були. Але враховуючи ті обставини під час підготовки, я вважаю, що у нас вийшло не дуже погано», – резюмував пан Сартинський.
Насправді, порівняно з минулим роком, лише одна медаль – значно гірший результат, але потрібно враховувати передумови. Команду залишили 3 провідні гімнасти (Ковтун, Стельмах та Радівілов), про нормальну підготовку на тлі скандалу не було і мови. Ба більше, не було відомо навіть, чи братиме участь Україна.
«По-перше, в принципі, підготовка була дуже складною. Для мене це була найскладніша підготовка з усіх: і через стан здоров’я, і за усіма факторами, які заважали. Я готуюсь до чемпіонату Європи, тренер із 7 годин тренувань – 3 на телефоні. Йому постійно хтось дзвонить, ну це не підготовка. Плюс оці качелі: їдемо, не їдемо. Це не підготовка», – сказав Верняєв.
«Підготовка була збита з самого початку. Ти не знаєш, поїдеш чи ні, що тобі взагалі робити, чи поставлять твого тренера. Ми звикли так: приїжджаємо зі змагання, робимо розбір, ставимо план, тренер дає задачу, ми працюємо та вже їдемо на змагання. Так у нас завжди. А тут нічого не було відомо прямо до останнього дня», – додав Чепурний.
Що ж до бойкоту, то цю ідею запропонував Чепурний, а Верняєв та інші гімнасти підтримали. Вони вимагали допустити головного тренера Сартинського до чемпіонату Європи, але наставник так і не отримав акредитацію від федерації гімнастики, тож допомогти команді прямо на помості він не міг.
«Знаєте, що дивно? Поки йде війна, інші федерації борються проти допуску росіян, а наша – проти допуску головного тренера. Це абсурд. На якому боці вони виступають, я не розумію. Інші тренери та судді також кажуть, що це абсурд – не пускати до зали тренера, в якого два провідних гімнасти», – коментує це сам Сартинський.
Геннадій Сартинський
НОК України
Лише завдяки Міністерству молоді та спорту України він зміг поїхати на турнір та принаймні в телефонному режимі допомагати своїм гімнастам. На деякі змагання пан Георгій дивився з трибун (на кваліфікацію квиток купив Чепурний, на командний фінал – він сам). Але на особисті фінали потрапити вже не вдалося.
Також був один момент, який викликає запитання. Сартинський зміг потрапити на перше тренування своєї команди на чемпіонаті Європи, але вже невдовзі українська федерація гімнастики пожалілася європейській, мовляв «як так, у вас неакредитована людина прийшла на тренування». На щастя, обмежилося лише попередженням.
«Я спілкувався з англійцем, який також давно виступає, і він каже «а як так, а чого не пускають?» Ми між собою спілкуємося, і не розуміємо. Нам зробили зауваження, добре, що не штраф, але я не розумію, ми в Радянському союзі, в 30-х роках? Що самі на себе доносимо, самі себе знищуємо», – коментує цей інцидент Верняєв.
При тому сама Захарова та її чоловік, колишній футболіст Динамо Віктор Хлус, мали акредитацію.
Але про вплив цього рішення федерації говорили всі три співрозмовники. І всі в один голос підтверджують – результат міг бути значно кращим.
«Мені з моїм 15-річним досвідом було важко змагатися. Я у кваліфікації та я у фіналі – дві різні людини. У фіналі мені потрібна була людина, яка скаже все, що потрібно. Як це було протягом усіх років. Думаю, що я перегорів на цьому, мені просто не вистачало мого тренера. Навіть з моїм досвідом самому дуже складно виходити.
Наші тренери відпрацювали на всі 100, робили все, що потрібно. Але коли це мій особистий тренер, це інше. Лише він знає, що сказати в потрібний момент. Для мене це було дуже складно. Раніше, коли я їхав на турнір, я знав, що змагатимусь проти японця, китайця, американця. А зараз у нас більше конкуренції з федерацією. Раніше ми їхали на змагання, як на свято, а зараз дуже багато питань. Авжеж, ми намагаємося одне одного підтримувати, але серце команди – це тренер», – розповів Верняєв.
З його словами повністю погоджується Назар Чепурний, який вже був у такій ситуації на Кубку світу, і після того заявив, що не поїде нікуди без свого тренера:
«Підготовка до турніру – дуже важкий процес. Це психологічна робота, аналіз, налаштування. І це все знає і вміє особистий тренер. В якій країні тренеру потрібно купляти квиток, щоб він хоча б з трибун подивився на те, як я виступаю і на телефонному зв’язку якось допомогти? Тим паче, коли ці спортсмени вже мають ім’я у світовому спорті.
100%, мого тренера не вистачало в залі. І я впевнений, що якби ми працювали разом, якби тренер був поряд, то результат однозначно був би кращим. Та, попри весь цей бруд, нам вдалося показати результат. Але це далеко не стабільність, якось мірою пощастило. Так не буде завжди. Я радий, що зміг здобути медаль для України, але коли ти дивишся на роботу Захарової проти збірної та України в цілому, у часи коли країна бореться з ворогом, розумієш, що в нас також є внутрішній ворог, з яким також треба боротись».
Вседозволеність Федерації гімнастики України
На тлі цього скандалу стала очевидною головна проблема ФГУ, а саме вседозволеність. Керівництво організації за своїм бажанням може змінювати заявку збірної України та призначати тренерів на власний розсуд. Верняєв навіть жартує, що:
«Вони статут переробили. Так його змінюють, що, мабуть, скоро той, у кого прізвище на «В», не зможе нічого робити».
Олег Верняєв
Getty Images
Про такі інциденти розповів Сартинський. При чому це стосується не лише чоловічої команди. У жінок також Стелла Захарова зробила все можливе, щоб тренер, який виїхав з України, зумів повернутися без наслідків. Водночас чоловічого наставника вона не відпустила на турнір, оскільки він «може залишитися за кордоном»:
«Ось зараз у нас буде поїздка у Ташкент на Кубок світу. Ми ставимо молодих хлопців та їхнього тренера. Але прийшла відмова, щоб цього тренера не ставити, бо він може залишитися за кордоном. Тобто вони вирішують, хто може залишитися, а хто ні.
Наприклад, у дівчат є Ковальов. Він був акробатом, а потім Захарова призначила його старшим тренером. Він поїхав на збір та за дивним збігом обставин не повернувся, прострочив термін десь на 9 місяців. І все нормально. А зараз вже працює в Україні, і ходять чутки по залу, що скоро буде на базі. Захарова робила все, щоб він зміг приїхати назад».
Як це працює? Списки на змагання подає тренерська рада, та затверджує Міністерство, воно ж виділяє гроші. Але акредитації видає вже федерація. Тому, навіть поїхавши на турнір за списком від Міністерства, тебе банально не зможуть поселити, бо твого імені немає серед списку акредитованих.
Верняєв вважає, що Захарова навмисне так робить, щоб напакостити. Її не зупинить навіть загроза звільнення. До того ж, вона на минулому чемпіонаті Європи просила тренерку Ковтуна прибрати його з команди, аби лише збірна Сартинського нічого не виграла. Це «систематичне знищення чоловічої гімнастики».
Проте дечого федерація не може. За словами Сартинського та Верняєва, ФГУ вже тривалий час намагається їх прибрати, але досі їм так і не вдалося цього зробити. «Побиття», в якому ще на початку року звинуватили тренера, досі не доведені (хоча Захарова говорила, що той інцидент потрапив на камери), тому офіційно головним тренером збірної України досі залишається Сартинський.
«Стелла Георгіївна вже 2 роки ходить до Міністерства, але їй поки не вдається мене прибрати. Є вже заява, кого вона поставить на моє місце: людину, яка була за кордоном, ніколи не працювала з командою, яку у 2020 році не вибрали. А більше нікого немає. Вона б узяла будь-кого, аби не було мене.
У Міністерстві є адекватні люди, які розуміють, що і як. Вони ще тоді казали: «добре, ви можете звільнити Сартинського, а кого ви поставите на його місце? Людину, в якої не було гімнастів? Який не працював з провідними гімнастами?» Я ж теж не прийшов з вулиці. Я з 2011 року був старшим тренером збірної команди», – розповідає пан Геннадій.
Сподіватися на зміну керівництва також не варіант. Лише минулого року були вибори на посаду президента федерації, але на них були запрошені всього 5 областей, щоб не було тих, хто проти.
«На вибори запросили лише 5 областей, а не всі. Найцікавіше, що в Києві на той час у нас був я, Чепурний, Радівілов та ще 8 людей зі збірної, а київську федерацію не запросили. Знаєте чому? Бо я би висловив свою думку, а їм би це не сподобалося. Що ж до віцепрезидента, то Захарову не обирали, її після виборів уповноважили. Вона каже, що Сартинський обіймав усі посади. Зараз вона також всюди керує.
У нас є техком, який вирішує всі питання. Тренерський склад подає свою думку, техком приймає рішення та передає в Міністерство. В техкомі: один суддя, який закордоном. Інший – в якого немає гімнастів, у залі буває по 30 хвилин, але отримує зарплату. Третій теж закордоном. Половину людей звідти ми не знаємо. Вони не спеціалісти» – пояснює Верняєв.
Що Верняєв, що Чепурний сходяться в думці: федерації гімнастики України потрібні «раби», люди, що готові бути слухняними та не йти проти думки керівників. Дійшло до того, що ФГУ намагалася обмежити права гімнастів розмовляти зі ЗМІ, але поки не вдалося.
«Нам принесли листа від федерації, де було написано, що я зобов’язуюсь давати інтерв’ю та, здається, щось про соцмережі, узгоджуючи з федерацією. Типу я не маю права без федерації щось робити. Але ми сказали, що це незаконно, і на деякий час все затихло.
Хоча думаю, ми ще почуємо про це. Тобто потрібні раби, які кланяються, цьомають тебе куди потрібно. Потрібно 20 людей, щоб раз на рік виступили на чемпіонаті України, а все інше – якось пропетляють», – розповів Верняєв.
«Дивлячись на ситуацію та всі дії Захарової, це не здається, а дійсно так і є. Потрібно просто тупе м’ясо. І результат на турнірах цю федерацію взагалі жодним чином не цікавить. Ще була така фраза від Захарової – ви спортсмени, ви не повинні нічого писати, сидіть в залі та працюйте. Ми якраз гарно виконуємо свою роботу, приносимо результат. Чому федерація не виконує свою роботу?», – додає Чепурний.
Стелла Захарова
Facebook
Щоб розвинути жіночу гімнастику, потрібно вбити чоловічу?
Захарова часто порівнює жіночу збірну зі спортивної гімнастики з чоловічою. Навіть нещодавно казала, що у жінок більше шансів вийти на Олімпійські ігри, ніж у чоловіків. Позиція наших співрозмовників зрозуміла: вони лише за розвиток жіночої гімнастики, але не коштом знищення чоловічої.
«А у нас знаєте як – намагаються показати гарний жіночий результат, намагаючись знищити чоловічий. Щоб на нашому фоні було», – каже Чепурний.
І дискримінація помітна в найважливіших речах. Банально, у чоловіків немає лікаря в команді. А у жінок є. І чоловікам доводиться власним коштом лікуватися.
«Добре, що банки кредити дають», – жартує Верняєв.
Також показовим був цей чемпіонат Європи, де на команду жінок (5 гімнасток) було одразу 4 тренери. А у чоловіків на 6 спортсменів – лише 2 наставники.
«Це така дивна математика. Хлопцям, які завжди приносять медалі, дозволили привезти лише 2 тренерів, і їм доводилося обирати між гімнастами, кого йти страхувати, з ким ходити. Це не так легко, як здається. Для порівняння, на минулому ЧЄ було 3 тренери та 5 гімнастів, а у жінок – 2 наставники.
Ну зараз трохи змінилося, бо Стелла Георгіївна укріплює жіночу команду. Я вважаю, що це правильно, її теж треба розвивати, щоб вони гарно виступали, ми лише вболіваємо за це. Але не треба забувати про тих людей, які сьогодні приносять медалі та прославляють нашу країну», – каже Сартинський.
Тренер також показав журналістам порівняльну таблицю за останні 5 років, де наочно помітно, що чоловіча команда стабільно здобуває медалі на кожному турнірі. З 2013 року лише на Олімпіаді в Токіо українські гімнасти не здобули нагород. На відміну від жінок, у яких в деякі роки взагалі не було медалей.
Також гарним прикладом для порівняння стали змагання у міксті на цьому чемпіонаті Європи, де найкращий результат у жінок був на 5 балів меншим за результати провідних і не тільки команд-суперниць. У підсумку Україні не вистачило 3-4 балів, щоб вийти у фінал.
«Захарова порівнює чоловічу та жіночу збірну за результатами, кажучи, що в них є шанси потрапити на Олімпійські ігри, а в нас все дуже погано. До прикладу, я за три прилади набрав 39 з копійками балів, найкраща дівчина набрала 35. Це на 5 менше, ніж провідні команди, які там виступають. Якби вона набрала бодай на 3-4 бали більше, то ми потрапили б у фінал» – розповідає Чепурний.
Назар Чепурний
НОК України
Дійшло все до того, що гімнасткам просто заборонили спілкуватися з чоловічою командою. Про це повідомив Верняєв:
«Ми зараз дійшли до такого, що дівчатам навіть вітатися з нами забороняють. Це прям вау, командна робота в залі, командна атмосфера. Вони ходять перелякані, бояться на нас дивитися, щоб не дай бог ніхто з тренерів цього не побачив».
«Російський слід» або комунікація з федерацією
«Якщо щось не так, Стелла Захарова одразу шукає російський слід», – вважає Сартинський.
Власне, про цей самий слід Захарова говорила у відповідь на бойкот збірної України. Як ми вже зазначали раніше, ідею підкинув Чепурний, але рішення ухвалила вся команда.
«Після того, як я дізнався, що тренера не ставлять, ми написали наше звернення, а у відповідь отримали від Захарової не пояснення чи рішення, навіть не спробу, а звинувачення у тому, що ми працюємо з російськими спецслужбами. Це навіть звучить просто неймовірно. Тому з тією стороною неможливо домовитися» – пояснив Чепурний.
Про проблему комунікації з федерацією спортсмени жалілися багато. Вони пояснили, що Захарова комунікує з ними лише через посередника та навіть не вітає з медалями.
«Захарова навіть з медаллю не вітала. Тільки пост в інстаграмі зробила. Дуже смішно, коли людина робить все, щоб цього результату не було, а коли підходить момент змагань, я виступаю у фіналі та виграю цю медаль, то людина стоїть і кричить на трибуні «УКРАЇНА ВПЕРЕД». Оце дуже лицемірно та дуже гидко», – додає Назар.
Гімнасти пояснюють, що таке ставлення від федерації також є причиною останніх змін громадянства серед спортсменів. Їм просто не дають кисню працювати в Україні. Тому Чепурний вважає, що таким людям не можна обіймати керівні посади, вони працюють проти країни.
Але питання російського сліду має додаткові аспекти. Зокрема, Верняєв заявляє, що у ФГУ є ті, хто чекає на Росію. І один з тренерів, наближених до керівництва федерації, на одному з турнірів обіймався з російським суддею. Він же повідомив, що міжнародна федерація гімнастики вже дала дозвіл росіянам на повернення.
«Росіяни отримали право виступати під білим прапором, наскільки я знаю, але їм не подобаються умови там, і поки що вони вирішили відсторонитися. Але я думаю, що це не назавжди. Думаю, що, можливо, вони просто зберуть нову команду і повернуться. Вони не будуть вічно відсторонені. І замість того, щоб боротися (Федерація гімнастики України, – прим.) з нами, краще було б працювати проти цього».
Якщо це таки станеться, то що Верняєв, що Чепурний вважають, що бойкотувати турніри – не варіант. Потрібно боротися проти них та перемагати на змаганнях, змушуючи росіян слухати гімн України.
«Уже була така ситуація, тільки з білорусами в Баку, то так і вийшло. Я медаль забрав, навіть гімн їхній не слухав, пішов з п’єдесталу. А потім, коли я виграв, то він гімн України послухав, після чого я пішов зі спільного фото», – розповів Чепурний.
Ще одна проблема – відсутність розвитку гімнастики в Україні. Федерація замість закупівлі приладів організовує подіумні змагання, причому за завищеними цінами. Але організація вкрай проблемна.
Верняєв жаліється, що на чемпіонаті України то впаде поперечина, то не вистачає медалей, то бруси хитаються, то ще щось. На його думку, краще кошти з організації витратити на міжнародні збори або закупівлю снарядів, бо в нас вони ще старі, тому на них важко підготуватися до турнірів, адже там використовують вже оновлені прилади.
«Нам перед Олімпіадою Міністерство закупило два снаряди. І замість того, щоб старий прилад кудись віддати, а новий нам лишити, Захарова вирішила нові прилади комусь віддати. Це ж нелогічно. А на змаганнях вже нові снаряди, і нам за одне тренування потрібно звикати до них», – жаліється Верняєв.
Олег Верняєв та Геннадій Сартинський
Instagram
Його претензії доповнює Сартинський. За словами тренера, в одному залі займаються 15-17 хлопців та дівчат, всі снаряди вони ділять за годинами, а коли в залі всі одночасно, то через пил не видно людей поряд.
«Отак дивишся на все це і задаєшся питанням. А для кого федерація?» – лаконічно завершив тему Сартинський.
Майбутнє української гімнастики
«Європейські тренери підходять і кажуть: «дякую вам, у нас два/три ваших малих таких прикольних», – розповідає Верняєв.
Власне, одна ця фраза описує всю ситуацію з майбутнім поколінням української гімнастики. Дуже багато українських дітей, які могли б стати заміною сучасному поколінню, зараз виїхали з України.
«Я вам хочу сказати. Я зараз сидів на трибунах, повз мене проходили люди ми розмовляли, скільки там наших дітей. Їх дуже багато за кордоном. Двох рук не вистачить, щоб порахувати. Це провідні, гарні хлопці», – жаліється Сартинський.
Але найбільший скарб, за який «будь-яка країна віддала б великі гроші», нам поки вдалося зберегти. Мова про Володимира Головіна, якому у 2025-му виповниться 15 років. Він вже зараз є топом, виграє по 5-6 золотих медалей на турнірах. За словами Сартинського, в Європі Головіна всі знають та бояться.
«Він майже всюди виграє, привозить по 5-6 золотих медалей. Цього року буде чемпіонат світу. Він 2010 року народження, а буде там змагатися проти, здається, хлопців 2006-2008 років. Захарова казала, що Головін не потрапляє на Олімпіаду-2028, але вона помилилася. Він потрапляє. І якщо це станеться, то Головін посилить команду. Бо сьогодні в нього більша складність комбінацій, ніж у всієї нашої збірної», – додає тренер.
Верняєв називає хлопця вундеркіндом, а Сартинський – трудягою. Також Олег відзначає психологічну стійкість Головіна:
«У нього є ще кілька психологічних плюсів. Він любить і вміє виступати. От є такі трудяги, але вони виходять і нічого не можуть зробити. А він не такий. Фантастика».
Враховуючи те, що йому вже зараз пропонують змінити спортивне громадянство, Україна серйозно ризикує втратити найбільший діамант. Звісно, хлопець поки хоче залишатися тут, але ставлення федерації може змінити його думку.
І проблема в тому, що ФГУ навіть не оплачує дорогу хлопця на турніри. Всі витрати між собою ділять Сартинський та тренер юного Володимира. Сподіваємося, що у майбутньому це зміниться. Головін має перспективу стати найбільшою зіркою української гімнастики, і його потрібно зберегти.
***
«Ми ніби не на олімпійській базі готуємося, а на реаліті-шоу в США. І скоро нам скажуть: «вас знімає прихована камера, посміхніться, це все прикол» – жартує Верняєв.
Але, як відомо, в кожному жарті є частка правди. Сучасна ситуація в українській гімнастиці нагадує комедію, яка цілком може перерости в серйозну драму. Ну не може організація, що представляє інтереси українського спорту, робити все, щоб його знищити. І не можна це замовчувати.
Українська гімнастика і так втратила дуже багато за останній рік. Невже цього не було достатньо, щоб зрозуміти, що в цьому виді є проблеми, серйозні проблеми. І їх потрібно вирішувати, а не створювати нові.
