Table of Contents
22 березня під час прийому в стоматолога помер семирічний хлопчик. За попередніми даними, серце дитини зупинилося після введення анестезії.
Це вже далеко не перша трагедія. Наприклад, схожий випадок трапився в Тернополі 10 січня, а також, у Львові, в грудні 2023 року.
Через рік після смерті хлопчика у Львові адвокатка родини розповіла, що дитина померла від гіпоксії (стан, що виникає при дефіциті кисню). Їй не надали належну медичну допомогу, а персонал клініки не мав відповідної кваліфікації для роботи з дітьми. Що саме стало причиною смерті 7-річного хлопчика – наразі не відомо, триває слідство.
Такі смерті викликають шквал запитань серед батьків і одна з них: «Чи допоможуть уникнути біди алергопроби?»
Детальніше ми поговорили про це з анестезіологом-реаніматологом Іваном Черненком та дитячою алергологинею Катериною Хайдакіною.
Що таке шкірні алергопроби?
Шкірні алергопроби – це метод діагностики алергії.
Протягом цієї процедури шкіра піддається впливу різних алергенів, що разом з симптомами допомагає зрозуміти наявність чи відсутність алергії на певну молекулу.
Це дуже популярний і ефективний метод діагностики таких станів як:
алергія на пилок, пил, кліщів тощо;
харчові алергії;
алергії на медикаменти.
Але ось тут все і не просто.
Алергологиня Катерина Хайдакіна каже, що алергопроби перед введенням препарату «на всяк випадок» не можуть гарантувати відсутність алергічно реакції надалі. А для деяких медикаментів навіть підвищують ризики важкої алергічної реакції.
«Найяскравішим прикладом цього будуть шкірні алергопроби на антибіотики, які зараз є забороненими. Річ у тім, що наш організм може і не видати алергічну реакцію на той чи інший препарат протягом шкірного тесту. Але такі проби можуть призвести до того, що організм стане більш чутливим до антибіотика, і алергія проявиться пізніше, під час лікування. Навіть у дуже важкій формі«, – пояснює Катерина Хайдакіна.
Алергопроби людині, яка ніколи не мала алергії на препарати, неінформативні, не повинні проводитися, і це навіть зафіксовано в настановах Міністерства охорони здоров’я.
«Ще один момент, чому проби не працюють. В шкірі є клітини Лангерганса (тканинні макрофаги), вони є одними з ключових клітин, які починають алергічну реакцію по типу анафілаксії. І саме в шкірі й тканинах їх найбільше, в кровотоці їх майже немає. Тому саме під час проведення проби ризик анафілаксії вищий, ніж якщо у вену ввести якийсь препарат. І третій момент: на низку анестезіологічних препаратів пробу зробити не вийде, тому що деякі препарати подразнюють шкіру«, – пояснює Черненко.
Катерина Хайдакіна додає, що офіційно проводити алергопроби після того, як виникла алергічна реакція, може ПАГ (Всеукраїнський центр материнства та дитинства Національної академії медичних наук України). Також така послуга є в деяких приватних клініках.
Там ці проби робляться за конкретними протоколами та під наглядом анестезіолога-реаніматолога.
Коли ж є сенс робити алергопроби?
«Лише якщо алергічна реакція ВЖЕ трапилась і вам потрібно остаточно зрозуміти, на який препарат. Без історії алергії проби принесуть більше шкоди, ніж користі, вони не гарантують безпеку в кабінеті стоматолога«, – наголошує лікарка.
Вона додає, що алергічна реакція на лідокаїн (місцевий анестетик) дуже рідкісна. Частіше алергію плутають з кардіотоксичністю, яка більш реальна: коли велика кількість препарату потрапляє в кров’яне русло, це може пригнічувати серцебиття людини.
«Щоб запобігти цьому, застосовують антидот – жирову емульсію. Проте зараз лідокаїн вкрай рідко використовують як знеболювальне», – каже вона.
Також, наголошує анестезіолог, для початку варто розібратися, яка анестезія планується. У стоматології зазвичай це використання або місцевих анестетиків (лідокаїн тощо), седації (коли пацієнт дихає самостійно та при свідомості) чи загальної анестезії.
Місцева анестезія. Черненко погоджується, що частіше за все трагічні випадки, які пов’язують з алергічною реакцією на лідокаїн, є не чим іншим, як токсичним впливом самого препарату при перевищенні дози, або коли під час ін’єкції в тканини лідокаїн випадково вводиться в вену чи капіляр, що може призводити до швидшого збільшення концентрації препарату в крові й, як наслідок, порушення серцевого ритму з усіма подальшими наслідками.
Загальна анестезія чи седація. Для цього можуть використовувати доволі широкий спектр препаратів, від ін’єкційних до інгаляційних або газоподібних речовин. Тому чисто технічно ви не можете зробити алергопробу на всі ці препарати. До того ж частина з них має місцевий подразнюючий ефект, і проба виходить хибно позитивною: є подразнення, але це не алергічна реакція. Алергічні реакції на анестетики – доволі рідкісна річ, тому визначальним є надання допомоги, а не проведення проби.
Але седація чи загальна анестезія вимагають певних навичок в анестезіолога й обладнання в клініці.
Як же знизити ризики наслідків анестезії під час відвідування стоматолога?
Насамперед – це розуміння, чи клініка, якій ви довіряєтесь, надає якісні послуги. Що треба запитати?
Як ми вже писали в матеріалі «Чи варто лікувати зуби під загальною анестезією», насамперед ви маєте упевнитись, чи є в клініці є все необхідне обладнання.
Йдеться про:
наркозо-дихальний апарат;
монітор життєво важливих функцій;
дефібрилятор та все, що необхідно для реанімації.
Також важливо, аби в післяопераційній палаті був присутній виведений кисень.
Чи має клініка відповідну ліцензію? Клініка повинна мати ліцензію на лікування під наркозом. І окрему (!) ліцензію на лікування дітей під наркозом, а також дозвіл на зберігання наркотичних препаратів.
«Анестезіолог, який планує з вами працювати, повинен мати сертифікат саме дитячого анестезіолога. Після огляду обладнання запитайте, чи має заклад всі необхідні документи на проведення таких маніпуляцій. І тут коло пошуку клініки може звузитись», – каже Галина Солонько.
«Іншими словами, ключовим для виживання пацієнта є не алергопроби, а вміння та готовність медиків надавати допомогу при анафілаксії«, – підсумовує Черненко.
Отож, ми не можемо якимись аналізами запобігти можливим ускладненням при анестезії. Кваліфікація персоналу та відповідне обладнання – це те, що рятує життя.
