Table of Contents
Збірна України завершила виступ на чемпіонаті Європи з футболу-2024. «Синьо-жовті» посіли останню сходинку в квартеті Е. Розповідаємо про те, про що не поговорили напередодні, підбиваючи підсумки невдалих спроб «синьо-жовтих» виправдати сподівання мільйонів любителів спорту №1.
Збірна отримала трикутник з перспективою на роки
Перед стартом змагання вболівальники та журналісти робили «ставки» на найбільш вірогідні поєднання у стартовій 11-ці «синьо-жовтих». Ваш автор до тих, хто бачив основною трійку Бражко-Судаков-Шапаренко у центрі поля, не належав. Нелегко віднайти й того, хто вважав опорного півзахисника київського Динамо головним претендентом на позицію «хвилеріза».
Однак життя любить сюрпризи більше за самих людей. На практиці виявилося, що такий трикутник є не тільки сильним поєднанням футболістів, які добре доповнюють один одного, а й може бути ефективною зброєю збірної України вже сьогодні. Враховуючи вік та перспективи розвитку усіх трьох, виглядає так, що на одному з найважливіших плацдармів у футболі в «синьо-жовтих» ефективний людський ресурс є вже зараз.
Ветерани вже не «тягнуть»?
Невдача збірної України на континентальній першості співпала з закінченням ери одразу кількох украй важливих для «синьо-жовтих» ще вчора виконавців. Це той випадок, коли прощання з головною командою країни не напрошується — воно назріло.
На суб’єктивну думку вашого автора, національній команді вже не здатні допомогати, як раніше, одразу чотири виконавці, і всі вони — представники середньої лінії. 34-річний (35 виповниться у серпні) Тарас Степаненко та 33-річний Сергій Сидорчук програють конкуренцію Володимиру Бражку. 31-річний Руслан Малиновський за останні 2 роки помітно регресував на клубному рівні, й виглядає помітно гірше за молодших Георгія Судакова та Миколу Шапаренка. Нарешті, відверто не вразив і другий бомбардир у історії збірної України, 34-річний Андрій Ярмоленко. Враховуючи, що на його позиції грає Віктор Циганков, питання подальшого майбутнього в команді її капітана так само буде стояти руба вже найближчими місяцями, якщо не тижнями.
Проблема лівого флангу атаки загострилася
Михайло Мудрик не відзначався ефективністю у складі збірної України й раніше. 2 голи у 23 матчах для сучасного вінгера — ні про що. На превеликий жаль, ЧЄ-2024 винятком із правила виступів Мудрика не став. В обох матчах, у яких брав участь ексфутболіст Шахтаря, він радше традиційно дратував безглуздо-прогнозованими й непродуманими проходами своїм краєм, і лише подекуди брав ініціативу на себе, створюючи дійсно перспективні епізоди. А на завершальний матч узагалі випав, отримавши дивну травму поза полем.
Що гірше — за вінгером Челсі в збірній України нема анікогісінько. З усією повагою до Олександра Зубкова, «гірник» годиться хіба що для виходів на заміну, коли треба додати у русі та насідати на вже втомленого суперника, а головне — не є «профільним» виконавцем на цю позицію. Як і згаданий вище Ярмоленко. Серед найбільш вірогідного підсилення з числа нових облич виділяються Назар Волошин та Ілля Квасниця, які можуть розраховувати на увагу з боку тренерського штабу збірної вже в цьому році.
Довбик потенційних роботодавців розчарував
Нападник Жирони їхав на Євро-2024 у статусі найкращого бомбардира чемпіонату Іспанії та потенційної головної ударної сили збірної України. А повертається футболістом, який не виправдав навіть маленької частини надій уболівальників та спеціалістів.
Безпорадність Артема Довбика у протистоянні з захисниками збірної Бельгії — команди, найслабшою ланкою якої не один рік є саме оборона — стала уособленням провальної гри форварда на першості Старого Світу. За рідкісними винятками, Артем не загострював, не збирав на собі енну кількість захисників суперників, не був ефективним у підіграші. За такої гри суцільний «0» в активі нападника за підсумками змагання — справедливий результат абсолютно марних кволих намагань чогось досягти на полі. З таким футболом у провідні клуби Європи не запрошують.
У цієї збірної є майбутнє
Реброва можна порівняти з поганим пророком, але наставник головної команди країни показав, що є тим тренером, який здатен робити правильні висновки з невдач і вчитися у цейтноті. За винятком гри з Румунією, яка так і залишиться «клеймом» збірної України на Євро-2024, але яку варто й виносити за дужки, ігрові ідеї Сергія Станіславовича виглядали ефективними навіть неозброєним оком.
Фото: УАФ
По закінченні матчу з Бельгією Ребров не просто так говорив про молодість цієї команди. І дійсно — цифра у 26,4 є четвертим показником на турнірі, і це той випадок, коли статистика — не прояв брехні. Анатолій Трубін, Ілля Забарний, Максим Таловєров, Бражко, Судаков, Михайло Мудрик, Владислав Ванат. Усім цим хлопцям — не більш, як 23 роки. Не кажучи вже про ще більшу кількість гравців віком від 25 до 28 років. Розвиток подій, за якого команда з нинішнім кістяком буде відчутно сильнішою вже на наступному великому турнірі — реальний. Ризикну спрогнозувати — з тим же тренером на чолі.
