Російська армія залишила сліди на тілі Ірпеня, як місто зализує досі. За 23 дні окупації 54% житлового фонду міста зазнало пошкоджень, а повністю зруйновано було понад 25% житла. За оцінками міської влади, понад 16 тисяч ірпінців залишилися без даху над головою.
Житло відбудовують уже третій рік – як самі мешканці, так і за державними, місцевими та донорськими програмами. Але чи якісно відновлювалось це житло, а тим більше, чи ставало воно більш доступним для людей з інвалідністю, яких тепер у нашій країні дуже багато, ніхто не розумів.
Ми заснували ГО «Сміливий Ірпінь» два роки тому на базі волонтерської команди, яка допомагала в захисті і первинному відновленні громади, і за цей час багато чого зробили. Зокрема, навесні 2024 подались на моніторинговий проєкт «Контроль витрат на відновлення» та почали моніторити відбудову Ірпеня, яка відбувається за державний та комунальний кошт. Так ми промоніторили 12 обʼєктів: шість дитячих садочків, чотири школи та дві амбулаторії, а також нині перевіряємо багатоквартирні житлові будинки. Це дозволило нам подивитися на якість відбудови Ірпеня набагато глибше.
Реклама:
Моніторинг об’єктів складався з кількох частин. Одна частина нашої роботи – це оцінка прозорості прийняття рішень про відновлення, обговорення проєктів відбудови з громадою, урахування думки мешканців тощо. Друга частина – перевірка дотримання принципів енергоефективності, безбар’єрності та якості відбудови вже після відновлення об’єктів, тобто чи дійсно працює правило «Відбудувати краще, ніж було».
Під час громадських моніторингів ми виявили дві проблеми.
Перша проблема – відсутність приоритетів у відбудові. На державні програми фінансування спочатку потрапляли об’єкти, що зазнали незначних руйнувань, тоді як вщент зруйновані житлові будинки, які держава мала би відновлювати першими, досі стоять законсервовані. Причини різні – від того, чи проактивно мешканці займались питанням відбудови свого житла, до відсутності методології, за допомогою якої об’єкти вибирались би.
Ми задавали це питання відповідальним керівникам Ірпінської міської ради і дійшли висновку, що першими дійсно отримували фінансування ті будинки, які постраждали менше, бо на них простіше було зробити проєктні документи та пройти експертизу. Тобто вони встигали оформти проєктно-кошторисну документацію першими. Також ми зафіксували в Ірпені певний вид локального лобізму, коли першими документи зробили на так звані «жеківські» будинки, тобто ті, де управляючою компанією нині є комунальне підприємство УЖКГ «Ірпінь», а от ОСББ і приватні управляючу компанії здебільшого шукали фінансування самостійно.
Також певну роль відіграла публічність, тобто медійна впізнаваність знищеного житла. Зокрема, ЖК «Ірпінські липки», руйнування якого бачили всі міжнародні делегації і перші особи світу, які відвідували Ірпінь в 2022-2023 роках, став наразі найдорожчим об’єктом відбудови в Ірпені – ціна відбудови одного будинка стартувала з 611 мільйонів гривень і в процесі капітального відновленняв продовжує зростати. Цей об’єкт, який має ОСББ та управляючу компанію, потрапив до першочергового списку відбудови, так само як і знищений на 90% приватний сектор навпроти цього ЖК. Водночас усі інші будинки приватного сектора отримали мінімальну допомогу від міської ради, бо цим власникам зруйнованого житла рекомендують користуватися державною програмою єВідновлення.
Друга проблема – це відсутність розуміння у проєктувальників та підрядників, що таке справжня доступність і що людям з інвалідністю насправді необхідно. З наших моніторингів, які ми проводили з виконавчим директором ГО «Група активної реабілітації» Віталієм Пчолкіним, часто випливало, що безбар’єрність робили «для галочки»: коли пандус, підйомник, туалетна кімната для людей на кріслі колісному начебто є, але скористатися ними – неможливо, бо вони фактично не функціонують.
І цей другий пункт – це вада всієї відбудови в Україні. Не можна сказати, що проєктувальники та будівельники забувають про потреби людей з інвалідністю. Кожен перевірений нами об’єкт в Ірпені мав певні елементи системи – пандуси, спеціальну розмітку на підлозі та стінах, універсальні туалетні кабінки тощо. Але щоразу моніторингова група фіксувала, що поставити в центр уваги людину з інвалідністю та її потреби будівельникам не вдалося. В результаті пандуси були слизькі, неправильного нахилу, розташовані з тилу будівель, не мали правильних поручнів, не було кнопки виклику допомоги, навіс над пандусом був замалий або взагалі відсутній. Або ж – підйомник всередині будівлі міг бути, але не працювати, чи персонал не мав досвіду роботи з цим пристроєм.
Війна змусила почати нас як суспільство дивитися на світ очима людини з інвалідністю та розуміти її потреби. Ми в ГО «Сміливий Ірпінь» теж вчилися під час роботи над проєктом. Проходили тренінги, читали інструкції, залучали експертів з безбар’єрності. Нас не лякало, що ми не є експертами з відбудови. Громадянське суспільство має контролювати, як відбудовується Україна, а досвіду та необхідних знань та навичок можна набути.
Завдяки нашій активності тема безбар’єрності отримала розголос в Ірпені. Моніторингові візити на об’єкти ми знімали на відео та згодом робили короткі фільми, багато писали про висновки наших експертів у соцмережах, а влітку 2024-го презентували наші висновки на сесії Ірпінської міськради. І не просто вказали на помилки, а розробили методичний посібник, за яким тепер ірпінська влада та керівники закладів можуть коректно впроваджувати безбар’єрність у місті.
Тішимось, що місцева влада та замовники відбудови сприйняли зауваження фахівців та разом виправили більшість недоліків. Ба більше, в Ірпені тепер набагато більше уваги приділяють питанням безбар’єрності, яка невдовзі має стати частиною нової ветеранської політики, яку впроваджуватимуть в місті. І нарешті у центрі з’явилися кілька доступних туалетних кімнат.
Михайлина Скорик-Шкарівська, засновниця ГО «Сміливий Ірпінь»
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція «Української правди» не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
