Table of Contents
Миколаївці переїхали на Львівщину і створили виробництво продуктів з місцевих волоських горіхів. Які грантові програми допомогли їм розвинути бізнес?
Велика війна змусила Інесу і Тараса Петухових залишити рідний Миколаїв і шукати безпеку на заході України. Поки родина адаптувалася до нових умов, чоловік шукав себе на різних роботах, аби забезпечити родину з трьома дітьми.
У вільний час чоловік готував різні смаколики з волоських горіхів. Після участі в одному з тренінгів Петухова прийшла додому з ідеєю перетворити хобі чоловіка на бізнес. Зараз сім’я виготовляє пасти, соуси, снеки та приправи з волоського горіха під власним брендом та переробляє до ста кілограмів горіхів на місяць.
Від редакції. Малий та середній бізнеси формують понад половину економіки України. Його представники не можуть лобіювати свої інтереси, як великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП поділяє принципи, якими керуються підприємці в постійному прагненні до зростання, тому редакція ділитиметься цікавими історіями про них. Ці історії не про приголомшливий успіх та великі статки. Ці історії про те, як закохані у свою справу українці працюють, дають роботу іншим та діляться досвідом.
Ідея бізнесу за десять днів
Петухов зацікавився горіхами у 2019 році після семінару про здорове харчування. Час від часу він експериментував з рецептами, додаючи волоські горіхи. У портовому Миколаєві він часто бачив, як великі партії вітчизняних горіхів відправляли на експорт, а от на внутрішньому ринку для виготовлення продукції з доданою вартістю використовували переважно імпортні арахіс та фундук.
Після початку великої війни Тарас посадив родину в один з евакуаційних потягів, який, як пізніше з’ясувалося, прямував до Львова. Згодом у дорогу вирушив і він. Зрештою вся сім’я опинилася у селі Чишки на Львівщині, де орендувала будинок.
На новому місці довелося починати все з нуля. У Миколаєві чоловік займався перевезенням зерна. На Львівщині такої ж роботи не було, тому довелося шукати різні способи доходу: працював таксистом, вантажником, на меблевій та швейній фабриках. Однак усе це не задовольняло потреб родини з трьома дітьми.
Його дружина теж шукала можливості, тому взяла участь у пʼятиденному тренінгу львівської ГО «Жіночі перспективи» «Я можу!». Надихнувшись історіями успіху учасників, прийшла додому з ідеєю перетворити хобі чоловіка на бізнес.
Через десять днів після тренінгу на Львівщині стартував ярмарок крафтової продукції місцевих виробників Local Farmer Fest. Родина вирішила долучитися і виготовила партію соусів та снеків з волоських горіхів. З таким товаром на ярмарку вона була одна, тож за два дні продала майже весь товар.
Вдалий ярмарок додав підприємцям упевненості. Їх також надихнула зустріч з шеф-кухарем Євгеном Клопотенком, який дав родині професійні поради.
Коли родина почала вивчати ринок, то виявилося, що ніша готової продукції з волоського горіха майже порожня. На полицях магазинів мало товарів з додаванням волоських горіхів, а готових паст майже немає.
Волоський горіх – основа всього
Маленьке виробництво розташоване в Чишках. Сімʼя зареєструвала ФОП і виокремила під виробництво дві кімнати в орендованому будинку. Частину обладнання придбали ще в Миколаєві, розширили його перелік завдяки гранту від фонду «Карітас». За його умовами можна було отримати до 187 тис. грн.
Подружжя розподілило обов’язки так: чоловік виготовляє продукцію і створює рецепти, дружина відповідає за маркетинг, залучення інвестицій та розвиток.
Виготовляє родина близько 20 найменувань продукції з волоських горіхів під брендом ITARA: пасти, соуси, десерти, приправи на основі горіхів та сиру. Також виготовляють снеки з цукатами власного виробництва (з яблук, гарбузів, слив, груш, які купують у місцевого населення). Недавно почали виготовляти олію.
«Залучаємо до чотирьох працівників за потреби, можна сказати, на аутсорсі. Люди допомагають з первинною переробкою та очисткою горіхів. Це поки неофіційно та епізодично, але на 2025 рік запланували найняти двох людей на постійній основі, щоб виробництво було стабільним», – каже Петухова.
Шкаралупу чистять вручну, очищені горіхи сушать в інфрачервоній сушарці. Для виготовлення паст використовують колоїдний млинок. На виробництві є дозатор для наповнення скляних банок, кутер для подрібнення горіхів. Однією з особливостей продукції є те, що під час виробництва в спеціальному барабані ядра горіхів очищають від шкірки. Завдяки цьому зникає гіркуватий присмак.
Серед соусів є класичні та оригінальні рецепти, наприклад, національний грузинський соус баже, який навчила готувати сусідка-грузинка. Соус песто – один з улюблених Петухова, тому його також виготовляють на продаж.
Горіхові соуси з додаванням апельсина, гірчиці, граната й чилі чоловік готує за авторськими рецептами, використовуючи лише натуральні інгредієнти.
Підвищити якість продукції і позиціонування на ринку допомогла грантова програма від Центру розвитку фермерства «Врожай перемоги». Вона допомогла залучити технолога, який удосконалив рецептуру. Це дозволило продовжити терміни зберігання паст і соусів з двох-трьох тижнів до трьох місяців.
За результатами аналізів лабораторії Держпродспоживслужби він підібрав консерванти органічного походження та антиоксиданти. Їх обрали таким чином, аби продукція була безпечною для дітей та людей похилого віку. Зокрема, використовують консерванти з яєчних білків та молочних бактерій.
Виробництво сільських підприємців хоч і невелике, але його організували з дотриманням норм для виготовлення харчових продуктів. Тару перед наповненням стерилізують, використовують технологію пастеризації продукції, кварцування та оброблення поверхонь дезінфікуючими засобами.
У квітні родина виграла грант проєкту UK-RAIN-A 2.0 на послуги з розробки технічної документації, складання плану HACCP (міжнародна система стандартизації, що гарантує виробництво безпечної продукції), розробку технологічної карти і технічних умов продукції. Українське законодавство з 2019 року зобов’язує операторів ринку впровадити таку систему на виробництвах.
«Завдяки гранту ми змогли легалізувати нашу діяльність відповідно до законодавства, що підвищило довіру до нашої продукції з боку покупців та корпоративних клієнтів. Це відкрило нам шлях для розширення нашого бізнесу та масштабування діяльності на нові ринки», – зазначає Петухова.
У селі, де розташоване виробництво, росте багато горіхових насаджень у приватних господарствах, тож проблем із сировиною немає. Підприємці переробляють до 100 кг горіхів на місяць. «Купуємо горіхи в нашому селі, сусідніх селах, співпрацюємо з фермерами та власниками горіхових садів. Об’єми в нас поки невеликі, тож проблем із сировиною немає», – зазначає Петухова.
Плани на майбутнє
Родина продає свою продукцію переважно на ярмарках і невелику частину – через Instagram. У 2024 році з’явилися корпоративні замовлення. У планах на 2025 рік – розширення мережі партнерів і торгових точок, збільшення обсягів виробництва до 300 кг продукції на місяць і збільшення асортименту.
«Коли в нас будуть люди на постійній основі, ми зможемо збільшити обсяг виробництва і вийти в сектор В2В – магазини, кав’ярні, ресторани. Ресторатори нам сказали, що наші соуси можуть бути в ресторанному меню. Наш продукт цікавий, на ярмарках з такою продукцією зазвичай ми одні», – каже Петухова.
Зараз підприємці шукають інвестиції для придбання модульного будинку, який відповідатиме стандартам НАССР. Серед варіантів – грантові програми.
«Зараз активно розвиваються локальні крафтові виробництва харчових продуктів. Я недавно була на New Food Summit і великий бізнес каже, що звертає увагу на місцеве виробництво. Тому ми будемо розширюватися. Також чекаємо на можливості експорту, але це буде трохи пізніше», – додає підприємиця.
Від моменту переїзду на Львівщину вона відвідує різні грантові та менторські програми, проходила бізнес-навчання в Radar Tech, Startup Tech School, Silab, «Жіночих перспективах», хабах «Вона» та «Крила», Центрі підтримки підприємців, ПРООН, регіональній бізнес-акселераційній програмі від проєкту «Регіональне відновлення» за підтримки уряду Великої Британії (UK International Development).
«Для купівлі професійного обладнання ми залучили гранти і це нам дуже допомогло. Самі б ми довго йшли до нинішнього рівня», – резюмує підприємиця.
