Оксана Сюрха разом із чоловіком Сергієм та 14-річною донькою жила на восьмому поверсі багатоповерхівки в Солом’янському районі Києва.
Вранці 17 червня в їхній дім влучила російська крилата ракета: обвалився весь сусідній під’їзд з першого по девʼятий поверх.
Історію порятунку Оксани з рідними розповіла журналістка Анастасія Іванців у репортажі для «Суспільного».
«Відчиняємо двері, а нема куди вибігати»
Повітряна тривога в Києві почалася ввечері 16 червня і тривала майже девʼять годин. Росія застосувала 175 дронів і понад 14 крилатих ракет. Соломʼянський район зазнав найсильнішого обстрілу.
Оксана Сюрха з чоловіком і донькою спускалися в підземний перехід біля будинку, та на момент удару по дев’ятиповерхівці – ховалися в закутку квартири за двома капітальними стінами.
«Було приблизно 10-12 вибухів, ми не рахували вже. Коли вони закінчилися, ми піднялися в квартиру. Потім побачили, що летить ще балістика. Знову спустилися, перечекали, піднялися. О 3:40 донька мені сказала: «Мамо, ще трохи – і все закінчиться, тривога триває до 5 ранку зазвичай і все». Але полетіли «шахеди».
Ми сховалися в закутку квартири за двома товстими стінами, давай знову збиратися в укриття – і тут засвистіла ракета. Винесло все, що було. Спалах, вогонь, скло посипалося, піднявся запах пилюки й бетону. Ми, в чому були, стали тікати. І друга ракета. Вибігаємо, відкриваємо двері, а нема куди вибігати«, – розповідає Оксана Сюрха.
Решта квартири та сходова клітка були зруйновані. Врятуватися можна було лише через вікно.
«Після вибуху ми стояли ще нагорі, дзвонили в усі можливі служби, кричали сусідам, щоб разом кликати на допомогу. Щоб люди знали: ми тут є живі. Але ніхто не відгукувався. Була тиша», – пригадує Оксана.
Кран не одразу зміг дістати родину. Рятувальники сказали, що не дотягуються.
«Моя дитина зі мною прощалася. Вона казала: «Мам, памʼятай, що я тебе дуже сильно люблю». А все довкола палає, вибухає шифер і ми сидимо на восьмому поверсі, звідки немає виходу. Або ми впадемо, або згоримо, або нас спасуть«, – згадує жінка.
Зрештою, Оксану, Сергія та доньку по черзі дістали з вікна. Скло поранило Оксані ногу, але вона дізналась про це вже на землі, коли медики почали огляд. Саме тоді пролунала нова серія вибухів. Оксана наказала рідним негайно спуститися в укриття.
«Ми дякували Богу, що ми не отам, не в руїнах, не на восьмому поверсі. Це зараз найдорожче для мене», – каже вціліла.
Від підʼїзду, де мешкала родина, майже нічого не лишилося, а квартира згоріла повністю.
Анастасія Іванців створила банку на підтримку Оксани та її рідних – допомогти постраждалій сім’ї можуть всі охочі.
