Table of Contents
Класти подарунки під ялинку, під подушку чи в черевички, готувати кутю та узвар, підкладати сіно та часник під скатертину на Святвечір – у кожної родини є улюблені традиції на Різдво. Раніше у побуті наших прадідів їх було значно більше, і внести усі ці звичаї в наші будні практично неможливо. Втім, є особливо хороші традиції, які були знаковими колись і здатні прикрасити та зробити затишнішими наші свята.
«Українська правда.Життя» зібрала п’ятірку давніх традицій, які отримали нове дихання або набувають популярності. У вас ще є час їх підтримати і запровадити й у власній родині.
Різдвяний павук
Ви точно знаєте якусь легенду про Бога і павуків – їх, певно, безліч. Кажуть, павуки врятували Марію з Ісусиком, бо заплели павутиною двері до хліва, виткали новонародженому Богові сорочку, сплели павутину, аби прикрити розіп’ятого Ісуса на Голгофі. В народі кажуть, павука не можна вбивати. Тож не дивно, що такий наповнений сакральний образ знайшов своє відображення у традиціях.
Різдвяний павук – забута святкова традиція, яка нині активно відроджується. Плетиво з соломи, яке зазвичай підвішували до сволоку ( головна балка у хаті, яка тримала дах), відкидало химерні переплетені тіні, рухалося від будь-якого поруху повітря й нагадувало людям павутину.
Різдвяний павук не мав ніякого практичного значення, лише сакральне та декоративне. Він мав гармонізувати простір – бо й сам виник складною упорядкованою конструкцією з хаосу солом’яних трубочок. До павука торкалися – на удачу. Після Різдва плетиво або спалювали (бо воно ніби-то збирало весь негатив з дому), або залишали на весь рік і згодом прикрашали вже писанками як оберіг від злих сил.
Конструкція павука складається з октаедрів – об’ємного багатогранника, складеним з двох пірамід. Раніше солому вимочували кілька хвилин в окропі, нарізали на рівновеликі трубочки та за допомогою довгої нитки та голки плели.
Зараз не обов’язково самостійно заготовляти солому, аби й собі сплести таку прикрасу – її можна купити у майстрів, придбати вже готовий набір для павука або ж і саму конструкцію.
Свічник-трійця
Свічники-трійці – традиція родом з Гуцульщини та Покуття, втім не можна стверджувати, що її не було в інших регіонах України. Саме у цій місцевості такі свічники були важливим атрибутом водосвячення на Йордан. Їх запалювали на святу вечерю перед Різдвом та у другий святвечір перед Водохрещем. З ними йшли до церкви на Всеношну на Різдво, а ще – ставили у головах покійнику. Три свічки в одній підставці символізували нероздільну єдність Бога-батька, Бога-сина та Бога-духа.
Зазвичай свічники-трійці були дерев’яними, найчастіше з липи. Рідше траплялися мідні чи металеві, ще рідше – керамічні. Їх розписували, прикрашали дармовисами (рухомими нависними елементами), різьбою з біблійними сюжетами чи квітами.
Дослідики-етнографи кажуть, традиція занепала настільки, що у звичному побуті гуцулів майже не зустрічається. Утім, тепер вона відроджується, і свічники на кожен смак та гаманець можна замовити в українських майстрів. Звісно, вони не відтворюють достеменно старі традиційні. Та хіба це не хороша ідея – на основі старої традиції створити нову й придбати і собі свічник на три свічки? У будь-якому разі це чудовий символ єдності, а чого саме – оберіть за власними цінностями.
Різдвяна зірка (Звізда)
Яке ж то диво було, коли в дитинстві заходили колядувати старші діти, і приносили з собою Звізду – велику, яскраву, прикрашену стрічками, помпонами, блискучими елементами зірку, яка крутилася, поки колядники співали.
Що символізує такий декоративний святковий елемент, мабуть, ні у кого сумнівів немає. Зірка сповістила людство про народження Месії, тож і колядники носять Звізду з собою, аби здалеку було видно, що вони несуть благу вість у дім.
Зазвичай Звізда восьмикутна, у давнину її часто робили з решета, до якого прикріпляли ріжки зірки. Всередину зірки колядники іноді поміщали вертеп. Вона не обов’язково повинна обертатися навколо осі. Зробити саме таку – це вже ознака особливої майстерності. Мистецтво виготовлення різдвяної зірки називається звіздарством.
Виготовити власну ви можете вдома з паперу чи фанери. Можна придбати вже готову на власний смак або навіть замовити у майстрів основу, яку декоруватимете, як забажаєте, але повірте, вона вам точно потрібна. Не обов’язково йти з нею колядувати, поставте як прикрасу на покутті, поблизу столу, біля ялинки – Звізда додасть святкової атмосфери.
Дідух
Про цю традицію наче й не забували, однак ще років три-п’ять тому цей символ Різдва рідко прикрашав столи українців на Святвечір. Та тепер знайти у продажу Дідуха на свято не проблема. Так, він не схожий на ті, що були у наших прадідів, але сама ідея відродження цієї міфологізованої традиції неабияк надихає!
Дідух – символ добробуту, достатку, урожаю та благополуччя. Дідуха плели з пшениці, жита чи вівса. Це останній обжинковий сніп, який зберігався в клуні аж до Святвечора. Сніп вносили з почестями та примовляннями у Різдвяне надвечір’я та ставили на покутті.
У віруваннях наших предків Дідух – це осередок перебування духів померлих у домі на свята. Люди вірили, що влітку духи перебувають на нивах, оберігають колосся від негоди, дбають про урожай, а на жнива переселяються в останній сніп. Тому цей сніп і має такі назви – Дідух, Дід-сніп, Рай.
Дідуха виносили з хати на Новий рік. Його розділяли на три частини. Одна зберігалася в клуні, а дві виносили в сад. Під ранок його спалювали разом зі сміттям, яке назбиралося в хаті від Різдва. Вважалося, добре, коли дим з багаття обкурював дерева – після цього вони мали дати гарний урожай.
Паперові листівки
Традиція обмінюватися листівками на Різдво не входить до прадавніх національних, але має свою історію.
Перші українські різдвяні листівки вийшли друком наприкінці ХІХ століття, завдяки святковим карткам ми знаємо більше про українське підпілля та УПА, а вже наші бабусі, дідусі та батьки активно їх колекціонували та навіть робили з них пам’ятні шкатулки.
Вважається, що саме такою була перша комерційна різдвяна листівка. Вона вийшла друком у 1843 році у Лондоні тиражем 1000 одиниць.
Нині, хоча й електронні листівки дещо витіснили паперові, картки з милими святковими зображеннями повертаються в ужиток. Раніше їх можна було придбати здебільшого хіба на пошті, тепер листівки є у кожному супермаркеті, а у мережі можна знайти авторські листівки від українських художників. Візьміть собі за звичку додавати до подарунка листівку – це хороший спосіб доповнити гостинець сенсами.
