Table of Contents
Збірна України здобула виїзну перемогу в матчі 6 туру Ліги націй з командою Албанії. Колектив Сергія Реброва зумів провести два швидкі голи, які й вирішили долю зустрічі.
Чемпіон підбиває підсумки непростого для національної збірною виїзду на Балкани. На що варто звернути увагу перед тим, як вкотре критикувати головну команду за непослідовну гру, та чому тренерський штаб також є за що похвалити? Про це та інше – в нашому матеріалі.
Футболісти збірної України зробили свій вибір
Як відомо, демократи об’єднуються перед розстрілом. У випадку зі збірною України максимальна концентрація зусиль відбулася в грі, яка могла стати для «синьо-жовтих» останньою в дивізіоні Б.
Фото: Дан Балашов
Зважаючи на неоднозначні рішення Реброва протягом чи не усією каденції на чолі збірної, не могло не викликати побоювання й бажання гравців битися за свого тренера тоді, коли той у випадку невдачі після матчу чи перед початком кваліфікації ЧС-2026 міг бути звільнений. Однак практика показала, що воля, характер та вміння зціпити зуби у вирішальний момент в команди Реброва таки є.
Кадри вирішують все: тренерський штаб «синьо-жовтих» провів ідеальну ротацію
У порівнянні з матчем проти Грузії Ребров зробив 4 зміни у складі. І у випадку з кожним футболістом, який освіжив стартову 11-ку, наставник влучив у самісіньке «яблучко».
Фото: Дан Балашов
Як ми й передбачали, зміни стосувалися опорної зони, правого центрального хавбека, правого крила атаки та позиції центрфорварда. Іван Калюжний не тільки провів матч, близький до ідеального, а й виявився надзвичайно фартовим – друга поява хавбека у старті принесла другу перемогу його команді. Олексій Гуцуляк активно допомагав Юхиму Коноплі на власній половині, а також вдало підтримував наступальні дії у фазі атаки. Загалом гру кожного футболіста у складі гостей, що з’явився на полі, нарешті можна віднести до категорії реальних «вибачень», про які не раз говорили українські футболісти, та ніяк не могли довести бажане на практиці.
Зінченко та Яремчук вчасно «вирішили» свої клубні проблеми
Хавбек англійського Арсенала та нападник грецького Олімпіакоса переживають вельми складний період. Вже взимку обидва можуть зіштовхнутися з необхідністю зміни клубів, адже в плани своїх наставників у Лондоні та Піреї відповідно, схоже, не входять. Однак у збірній обидва показали футбол екстракласу саме тоді, коли того вимагала несприятлива ситуація.
Фото: Дан Балашов
І Зінченко, і Яремчук належать до футболістів тих позицій, на яких у національній команді склалася шалена конкуренція. Вже в наступних іграх тренерський штаб може надати перевагу іншим виконавцям, однак зараз надзвичайно успішний виступ у Тирані для обох має величезне значення ще й у контексті продовження кар’єри на клубному рівні.
Знову невиразний: безбарвність Довбика стає проблемою для України
Цього разу нападник італійської Роми почав матч із лави запасних та з’явився на полі на 76-й хвилині. У час, що був відведений Довбику для підсилення гри команди, ексгравець Дніпра-1 проявив себе у «кращих» традиціях гри під керівництвом Реброва.
Фото: Дан Балашов
Довбик знову намагався чіплятися за м’яч, скидав круглого на партнерів, і навіть встиг потривожити голкіпера суперника. Однак вкотре виглядав на полі ледь не інородним тілом та футболістом, який не знає/не розуміє своєї ролі. Починаючи з фінальної частини першості Європи, Україна провела 9 матчів, з яких на рахунку Довбика 7 появ у футболці головної команди країни (6 виходів у стартовому складі). У цих іграх центрфорвард відзначився 1 забитим м’ячем, проведеним у поєдинку з Чехією з пенальті. Нерозуміння головним тренером, як використовувати достоїнства одного з кращих нападників Серії А, а гравцем – задумок та вимог наставника, давно стало для «синьо-жовтих» серйозною неприємністю, яка з часом може перерости у справжню ігрову біду.
Україна-«хамелеон» – фірмовий «почерк» команди Реброва
З Сергієм Ребровим збірна України вперто вигадує велосипед, прагнучи вигравати матчі у стилі «граємо, скільки та коли хочемо». Нюанс в тому, що такий підхід собі можуть дозволити хіба що команди, здатні забезпечити собі необхідну перевагу над суперником протягом обмеженого періоду часу, тоді як решту поєдинку догравати на «мінімалках». Очевидно, нинішні «синьо-жовті» таким колективом аж ніяк не є.
Фото: Дан Балашов
Починаючи з часу призначення нинішнього керманича на посаду, головна команда не провела жодного(!) матчу з більш-менш якісною грою в обох таймах. Натомість очевидні «перекоси» траплялися в кожній грі, коли чи то першу, чи то другу половину «синьо-жовті» грали відверто гірше. Матч із Албанією винятком не став, Ребров собі не «зрадив» і цього разу, а в останні 20 хвилин матчу гра могла розвернутися на 360 градусів. Очевидно, цією перемогою нинішній головний тренер убезпечив себе від можливого звільнення. Однак питання, як реальної перспективи цієї команди в контексті вирішення головного завдання – виходу на ЧС-2026, так і майбутнього самого наставника, залишається під великим сумнівом.
