ОНОВЛЕНО 30.12.2024
Традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві за британський Геловін або італійську комедію дель Арте.
Звичай водити Козу на Василя з 31 грудня на 1 січня (раніше з 13 на 14 січня) – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників.
Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю. А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.
Саме на Маланки прощалися з Колядою: хоча на столі знову головувала кутя, святкова вечеря більше не називалася Святою, лише Щедрою.
ТЕСТ: Що ви знаєте про Маланку, водіння Кози і традиції 13-14 січня?
КОЗУ ВЕДУТЬ!
Найбільшою популярністю у східних слов’ян користувалася маска кози, символу урожаю.
Зазвичай її робили із дерева, обклеюючи хутром. Нижня щелепа була рухомою, до неї прив’язували мотузку, і тоді «коза» могла клацати зубами.
 |
| Звичай водити Козу прийшов до нас ще з дохристиянських часів. Малюнок WE LOVE UA |
Іноді обходилися обручем із лози. Дві гіллячки служили рогами, дерев’яні ложки – вухами.
На спину Козі одягали вивернутий хутром догори кожух.
За прадавньою легендою, щоб урятувати новонарожного сина від злої Мари, Божа Мати перевтілила його у козу. Кожного Різдва Богоматір обертатиме на козу своє дитя аж до кінця світу, допоки не скінчиться боротьба світлих і темних сил. Тож із язичницького символу родючості коза поступово перетворилася на одного із символів Ісуса Христа.
Але на святках Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених «козоводів», що йшли від хати до хати, щедруючи і розігруючи невеликі вистави.
 |
| Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених. Малюнок mar.ivanovn |
Козу тримав за налигача Дід. Він мав величезний ніс і червоні щоки, а на його спині проглядався горб.
Маска Діда – це типізований образ старого купця, який, незважаючи на вік, лишився ласим до дівчат і чарки. В італійській традиції Дідові відповідає комічний старий із комедії дель Арте на ім’я Панталоне, а «козина комедія» у різних інтерпретаціях була поширена по всій території Європи від Атлантики до Кавказу.
З часів Київської Русі основними маскарадними персонажами були тотемічні тварини – Ведмідь, Корова, Вовк, Лисиця, Кіт тощо.
Пізніше в ритуальних дійствах колядників з’являлося все більше християнських та сатиричних мотивів: колядники розігрували біблійну історію народження Христа, а також ставили імпровізовані п’єси, де висміювали недоліки суспільства.
Серед інших персонажів стали зустрічатися Баба, Циган, Єврей, Поляк, Шинкар із Шинкаркою, Піп-п’яничка, Старець Савочка, Чернець, Молодиця, Запорожець, Чорт, Солдат…
Зазвичай, після свят маски викидалися, бо залишати у себе маску вважалося гріхом.
МЕЛАНКА І МЕЛАНКАРІ
Напередодні Нового року, ввечері 31 грудня (до реформи календаря Старого Нового року, 13 січня), в народній драмі з’являється новий персонаж – Меланка.
Цю роль завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Меланка пишно одягнена, замість маски часто має яскраво підведені брови і нарум’янені щоки. У руках тримає веретено, віник, ляльку чи який-небудь інший атрибут «бабського діла».
Меланка – невміла господиня. Згідно сценарію, хлопець пародіює жіночі заняття, роблячи все незграбно і навпаки.
 |
| Роль Меланки завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Фото GOROD.cn |
Є у Меланки й супутник – Василь (31 грудня – свято Меланки, 1 січня – Святого Василя). Поруч з ними завжди крутяться Баба з Дідом, що символізують досвід поколінь.
А разом з ними гуляють й інші святочні персонажі, що поділяються на чистих (танцюють і співають, зазвичай не носять маски), та нечистих (жартують і «чинять кпини», завжди носять маски).
Традиційно, ходячи по хатам, меланкарі до звичних побажань здоров’я і достатку додають побажання сімейного щастя, ставлячи неприйнятні в інший час сценки еротичного змісту і співаючи щедрівки.
Цілі процесії ряджених ідуть вулицями, розважаючи перехожих та роблячи всілякі витівки. Такий святочний карнавал має назву «переберія», від слова «перебиратися» – переодягатися.
Найбільш відома в Україні переберія відбувається щороку у буковинському містечку Вашківці.
Наталія Довгопол, спеціально для УП.Життя
Вас також може зацікавити:
Добре, бабуся і дідусь, балуйте моїх дітей! Я не проти. Досвід
100 колядок, що не дадуть нудьгувати на Різдво
5 старовинних колядок, щоб вітати або дражнити сусідів та родичів
Ми хочемо тримати з вами зв’язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров’я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров’я та здоровий спосіб життя.
