Table of Contents
Буває у вас таке, коли ви виходите з кінотеатру після фільму і думаєте: «Вау, круто, скоріше б друга частина».
Перевага спорту над кінематографом проста: ремейки трапляються частіше. Звісно, іноді не той антураж, ну бо куди годиться матч регулярного сезону проти поєдинку плейоф, не говорячи вже про сам фінал?
Флорида і Едмонтон вирішили, що 7 минулорічних матчів замало буде. Вони й пройшли чемпіонат зі своїми проблемами, проте абсолютно закономірно довели, що Кубок Стенлі у підсумку має опинитися в руках гравців когось із цих команд.
Уже за кілька тижнів ми дізнаємося, хто буде слухати Queen та пісню «We Are The Champions», а хто сидітиме і плакатиме під зовсім не спортивну композицію, але з такою промовистою для будь-якого виду змагань назвою «The Winner Takes it All гурту ABBA». Тим більше, шведи є у складі обох колективів.
Найтепліший штат – король зимового виду спорту
Якби я вас зустрів і запитав: «Штат Флорида. Ваші асоціації?». Ймовірно, відповідали б «тепло», «океан», «Діснейленд», «Маямі-біч» (добре, що текст не треба писати не англійською, а то сталася б колізія) та інше.
Коротше кажучи, хокей точно не асоціюється з найтеплішим штатом США. Останні 6 років Схід у вирішальній серії представляє команда із Флориди. Спочатку три роки була Тампа-Бей, а потім цей хрест на себе взяли «пантери».
Флоридські команди об’єднує майже одночасний прихід у лігу: Лайтнінг увійшли в 1992 році, Пантерз – через рік.
Флорида почала значно краще — на свій третій рік у НХЛ команда вже вийшла у фінал Кубка Стенлі. «Блискавки» багато часу брали на розбіг. Ой, ми ж про хокей. На розкатку. Один постсезон за перші десять років і швидкий виліт відразу ж.
Проте потім усе змінилося: Флорида з 1997 по 2019 рік лише чотири рази пробивалася до ігор на виліт, жодного разу не проходивши у другий раунд.
Тампа-Бей, навпаки, перетворилася на дуже міцного горішка, яка має три Кубки Стенлі і дві поразки у фіналі.
Рецепти успіху Флориди
Якщо театр починається з вішалки, то франшиза – з грамотних менеджерів
Білл Зіто не боїться робити кроки
У 2020 році генеральним менеджером став Білл Зіто. У нього за плечами було всього лише два роки (2013-2015) роботи в НХЛ – асистент ГМ Коламбуса, а також 5 років (2015-2020) в АХЛ, де він був генменеджером Клівленд Монстерс.
Утім, ім’я він мав, адже був засновником у 1995 році компанії Acme World Sports, яка представляла інтереси спортсменів, основну частину яких складали хокеїсти.
Зіто – адвокат за фахом. І він не побоявся робити дії, щоб не так захистити, як зміцнити довірений йому проєкт.
Джонатан Юбердо (№3 драфту-2011) досить швидко став лідером Флориди. За сезон-2021/22 форвард набрав неймовірні 115 очок (30 + 85). Не тягнеш в плейоф? Ок, розпочнемо зміни. Юбердо був обміняний на Метью Ткачака. Для розуміння: востаннє гравця, який набрав 100+ очок за сезон обмінювали ще в 2001 році.
Відзначився він і іншими розумними кроками, які дозволили отримати росіянина Тарасенка (так, лише на півсезону, але екслідер Блюз закинув кілька важливих шайб у ПО), Густава Фрослінга, Картера Верхаге. І як справжній гросмейстер зумів за копійки виміняти з Бостона Бреда Маршанда, скориставшись тим, що цього сезону «ведмеді» – максимум панди.
Недаремно Зіто за 4 сезони тричі потрапляв у список претендентів на нагороду «Менеджер року».
Легенда асистує
Роберто Луонго 11 із 19 років провів саме у Флориді. І ні, як бачимо, поважати легенд, призначаючи їх на керівні посади, це не лише фішка Динамо, Шахтаря та кількох інших футбольних клубів України.
Спочатку ексворотар був радником Дейла Теллона, а згодом став асистентом Білла Зіто. Робота приємна. Роберто настільки все встигає, що може зіграти в Пивній лізі.
Призначення Пола Моріса
Рівно за місяць до трейду Юбердо (+ легка доплата)–Ткачак – 23 червня 2022 року – Флориду очолив Пол Моріс. Надзвичайно досвідчений фахівець.
Нині 58-річний тренер дебютував у цій ролі в матчі НХЛ ще в 1995 році. З того часу він працював майже кожен рік на чолі якогось клубу. Що вже й казати, у 2010 році Морріс став наймолодшим тренером, який досягнув позначки 1000 матчів НХЛ у ролі тренера. Єдиним на папері солідним успіхом був лише вихід з Кароліною у фінал Кубку Стенлі-2002. Та кваліфікація цього фахівця не викликає сумніву.
Звичайно, хтось вважає, що фундамент заклали ще Джоель Кенневілль (два довгоочікувані виходи в ПО) та Ендрю Брюнетт (перемога у Східній конференції, але виліт у другому раунді). Кенневілль подав у відставку 28 жовтня 2021 року. Він чудово працював. На заваді стали подробиці секс-скандалу щодо подій у 2010 році, коли він очолював Чикаго. Сам він нічого не робив, але знав, що його асистент Бред Олдріч вчинив сексуальне насильство над молодим гравцем Кайлом Бічем. Після розмови з комісаром ліги триразовий переможець Кубку Стенлі звільнився. З того часу він так і не працював. Ймовірно, 66-річний Джоель більше і не отримає шансу.
Топові нападники. Віра у списаний матеріал. Росіянин на воротах
Флорида поступово реструктуризувала свій ростер. Основу захисту складають ровесники: Аарон Екблад, Густав Фрослінг і Нікко Міккола – усім по 28 років. Особливо цікава історія Фрослінга. Кароліна просто «мучила» його в АХЛ і виставила на драфт-відмов у 2021 році. У Флориді повірили в нього і швед розквітнув.
Це тріо чудово доповнює досвідчений 33-річний Нейт Шмідт, який пройшов шлях від незадрафтованого гравця до 239 очок (52 + 187) за 721 поєдинок в НХЛ. У цьогорічному постсезоні на його рахунку 3+4 за 17 матчів. На льоду він проводить трохи більше 15 хвилин.
Хвалили Зіто за обмін Юбердо-Ткачак, хвалили за придбання Маршанда та інші кроки. У дедлайн лідер захисту Блекгоукс Сет Джонс запросив обмін через розчарування від дій Блекгокс. Запасний воротар Спенсер Найт і пік четвертого раунду драфту? За такого гравця віддамо. Сет наразі є лідером захисту команди.
Взагалі Джонс на вигляд ну точно не хокеїст. Так, він афроамериканець. І з такою зовнішністю та габаритами можна було б спробувати пограти в баскетбол.
Поки ви починаєте розминати пальці, щоб у коментарях звинуватити автора в стереотипах і расизмі, я дістаю свій козир – його тато. Папай Джонс провів 11 років в НБА (535 матчів і 7,0 очка за гру), а також чемпіон цієї ліги в якості асистента тренера Денвер Наггетс.
Та Сет обрав інший шлях. Як і його молодший брат Калеб, який нині знаходиться на контракті в Лос-Анджелес Кінгз.
Не менш чудовий і напад. Фін Олександр Барков, якщо не найкращий, то один із найкращих нападників ліги за грою «офенс-діфенс». Недаремно капітана «пантер» регулярно номінують на Селке Трофі (приз, який щорічно вручається кращому нападникові оборонного плану в НХЛ), де він здобув перемоги в 2021, 2024 та 2025 роках.
Його вірним помічником став Меттью Ткачак. Зірка може не тільки накрутити захист, закинути, віддати, а й увімкнути режим тафгая. Чого лише варта бійка у матчі США – Канада! Не королівська справа бійки? Пф. Дайте тільки нагоду Метью скинути свої рукавиці. Готовий битися за команду в усіх сенсах цього слова.
У регулярному сезоні Маршанд вкатувався. Новий колектив, нові схеми. Завадила і травма. Всього 2 + 2 за 10 матчів. Та головне, що в плейоф легенда Брюїнз зумів віднайти правильний темпоритм взаємодії: 4 + 10.
Продовжує запалювати Сем Райнхарт. Допомагає йому Сем Беннетт. До речі, саме цей нападник є лідером команди цьогорічного плейоф за закинутими шайбами – 10.
31-річний Еван Родрігес, як і захисник Нейт Шмідт, не був обраний свого часу на драфті, а в минулорічному фіналі закинув 4 шайби. Наразі фланговий гравець відзначився 10 асистами за 15 зустрічей у Кубку Стенлі-2025. На одну більше мають Барков і Ткачук, але це і гравці першої ланки, а також вони провели на два поєдинки більше.
Ще одним гравцем, який під сонцем штату розцвів, є Картер Верхаге. З 2013 до 2019 грав за клуби АХЛ і був відзначений потраплянням у першу символічну збірну. Наступного року в 24-річному віці нарешті дебютував у НХЛ. Того сезону канадець став чемпіоном із Тампою, але з 25 матчів плейоф виходив на лід лише у 8. Утім, для скаутів Пантерз цього вистачило. Картер з літа 2020 є важливим виконавцем для топклубу ліги.
Ворота захищає росіянин Сергій Бобровський. Влітку 2019 «пантери» надали дворазовому володареві Везіни Трофі 7-річний контракт на 70 млн років.
Коламбус, напевно, й хотів би його зберегти, але це скромна команда, малий ринок і так далі. Та й сам росіянин хотів довготривалий контракт на пристойну суму.
Якщо ви затуманені баскетбольними контрактами НБА, чи угодами футбольних зірок, можете думати, що 10 мільйонів – копійки. А ось і ні. 10 млн на той момент зробили Бобровського гравцем з найбільшою зарплатою у клубі.
І навряд чи керівники команди про це, а також про всі інші дії зазначені в тексті, шкодують. Із аутсайдера – у переможці, та ще й з чудовими шансами на бек-ту-бек трофей.
Боги Олімпу. Унікальний початок Едмонтона
Едмонтон з’явився в НХЛ у 1979 році. Франшизі пощастило. З першого року вони отримали до свого складу Вейна Грецкі. Цей нападник із сезону-1979/80 вісім(!) разів поспіль отримував нагороду Харт Трофі (MVP).
Він, Яррі Курі і Глен Андерсон – одна з найкращих трійок 80-х, якщо взагалі не в історії. Звичайно, Едмонтон домінував – 5 Кубків Стенлі до 1990 року. Причому у сезоні 1989/90 Вейн виступав уже за Кінгз.
Перебудова – це завжди важко. Втім наступні 15 років «нафтовики» майже не пропускали постсезону. У 2006 році навіть дійшли до фіналу.
There Will Be Blood
Культовий фільм Пола Томаса Андерсона «І буде кров» в українській адаптації отримав переклад «Нафта». І більше декади виступи Едмонтона були не «чорним золотом», а тотальним розчаруванням.
Після фіналу-2006 – якщо використовувати український історичний контекст – розпочалася «Руїна». На Сході після регулярного сезону «відпочивати» відправлялася Флорида, то на Заході ця роль належала канадській франшизі. З 2006 до 2018 року лише раз вдалося пробитися в ігри на виліт.
Щоб зрозуміти всю трагічність: Едмонтон тричі (сезони 2009/10, 2010/11 та 2014/15) набрав лише 62 очки за сезон. Ці результати входять до десятки найгірших у XXI столітті. І так, я знаю, вам цікаво, а які ж найгірші результати в історії?
Ренесанс і нова ера
У кожної головної американської ліги є власний слоган. Неофіційним для кожної можна вважати: «Ми не дамо тобі бути на дні довго».
Погано виступив – отримуй високий драфт-пік. Боїшся, що франшизи з історією чи культових міст переманять твою зірку? Є стеля зарплат і податок на розкіш.
Звичайно, є унікуми, які пручаються: Нью-Йорк Джетс, Шарлотт Горнетс, Сакраменто Кінгз, Вашингтон Нешнлс (30 років вилітали після регулярного сезону в МЛБ).
Замінити Кріса Пронгера, Майкла Пеку та інших лідерів не вдалося. Менеджмент переплачував не тим гравцям, не міг знайти потрібного фахівця: 7 тренерів за 9 років – ну, це занадто.
Сем Ган’є (№6, драфт-2007), Тайлер Голл (№1, 2010) не виправдали на всі 100% покладених надій, а росіянин Наїль Якупов (№1, 2013) взагалі вважається одним із найгірших перших піків ярмарки талантів. Недаремно ще в 2017 році поїхав у КХЛ.
Звичайно, не можна вічно втрачати шанси, які дають вищі сили. Раян Ньюджент-Хопкінс (№1, 2011), Леон Драйзайтль (№3, 2014) і, звичайно, Коннор Макдевід (№1, 2015) абсолютно повністю підтвердили аванси скаутів.
Закінченням «чорної плями» в історії став також і переїзд у 2016 році на новеньку арену «Роджерс Плейс» замість легендарного «Нортлендс Колізей».
Єдиним мінусом залишалося те, що досвідчені Тодд Маклелан, Кен Гічкок і Дейв Тіппет не змогли показати результати, які очікувалися. Керівництво змінило стратегію.
Почали довіряти фахівцям без досвіду роботи головними в НХЛ. Джей Вудкрофт чудово розпочав, але провал на початку сезону 2023/24 (7 очок за 13 поєдинків) не пробачили. Поставили керувати Кріса Кноблауха, який теж був без великого досвіду. Через 20 місяців можна сміливо сказати, що ризик виправдав себе – два фінали Кубку Стенлі.
«Іду на ви» – саме так нині виглядає Едмонтон
Коннор Макдевід і Леон Драйзайтль можуть вважатися не тільки найкращими в команді, а й у світі загалом. Канадець може творити чудовий плеймейкінг і креатив на високих швидкостях. Німець – ідеальний центр.
Звичайно, не варто забувати і про Ньюджента-Хопкінса. Одному Богу відомо, яку молодість переживає 40-річний Корі Перрі, для якого фінал Кубку Стенлі стає вже чимось рутинним, хоч і єдиний трофей був здобутий ще в далекому 2007 році. Своєрідним козерем є досвідчені флангові форварди Евандер Кейн (33 роки) і Зак Гайман (32 роки).
Варто й згадати Джеффа Скіннера. Він тривалий час був об’єктом для глузування. І були причини: 15 років у лізі, понад 1000 матчів у регулярці і… жодного виходу в плейоф. Тут нема чого дивуватися, на початку 2010-х Кароліна була в турбулентності, а Баффало востаннє було солідною командою, ще в часи Томаша Ванека та Кріса Дрюрі.
І навіть у такий тріумфальний рік не обійшлося без комічної пригоди. Джефф настільки погано виглядав у стартовій грі першого раунду, що Кноблаух вивів його з ротації. Можливо, його б і не повернули, але пошкодження отримав Гайман. Маестро вдруге шанс не втратив – гол у ворота Далласа. Перший у плейоф за кар’єру. У другому матчі.
Набагато більша відповідальність ляже на іншого Скіннера – Стюарта. Він, як і головні зірки колективу, «доморощений» гравець. Ойлерз обрали його на драфті-2017 під №78. Дебюту довелося чекати довго, пройшовши через матчі матчі АХЛ та ІКХЛ (ECHL). 1 лютого 2021 року 23-річний воротар вперше вийшов на матч найсильнішої хокейної ліги проти Оттави і пропустив 5 шайб. Партнери підстрахували – «сенатори» пропустили аж 8 разів. У сезоні-2021/22 Стюарт більше не з’являвся у складі..
Утім, з приходом більш молодих тренерів його роль зростала. Торік у плейоф він провів 23 матчі з 25. Цього року Кноблаух застосовує ротацію частіше: Скіннер зіграв 10 матчів (90,4% відбитих шайб), більш досвідчений Келвін Пікард – чемпіон світу-2016 у складі збірної Канади – 7 разів захищав ворота (88,8% відбитих шайб). Минулого року 33-річний Пікард всього тричі виходив на лід.
За два плейоф, коли вдалося дійти до фіналу Кубку Стенлі, «нафтовики» лише раз зробили шатаут.
І тут немає нічого дивного. Стиль команди атакуючий. Та й головна зірка оборони Еван Бушар (до речі, також обраний командою на драфті) також орієнтований на атаку, а не на силову гру й відбір шайби, хоча, звичайно, і це він уміє.
Розклад фіналу Кубку Стенлі 2025 року
- 5 червня. 3:00*
- 7 червня. 3:00
- 10 червня. 3:00
- 13 червня. 3:00
- 15 червня**. Час визначиться пізніше
- 18 червня**. Час визначиться пізніше
- 21 червня**. Час визначиться пізніше
* – київський час
** – у разі потреби
Прогноз на фінал
Отже, можна сказати, що Флорида будувала себе ризиковими обмінами, вірою в «списаних» гравців і розумним використанням платіжної відомості.
Едмонтон добре «обпікся» на невдалих виборах на драфті, але головних зірок знайшов саме там. Скаутський відділ не підвів і на більш пізніх піках при виборі Бушара (№10 драфту-2018) та того ж Скіннера.
Якщо пригадувати фінал-2024, який, нагадаємо, був схожий на американські гірки, то Едмонтон навряд чи став сильніше – втрати важливих гравців другої-третьої ланки Раяна Маклауда та Діллана Голлоуея. Флорида ж втратила Тарасенка і Монтура, але майже за безцінь отримала Маршанда і Джонса.
Минулого червня Флорида три перемоги здобула на свої арені у Санрайзі. Цього року перевага свого майданчику буде на боці Едмонтона. Канадці раз поступилися, але дві наступні зустрічі виграли надзвичайно впевнено – 8:1 і 5:1.
Також не варто забувати, що зірки Едмонтона перебувають у праймі, тоді як лідери «пантер», ну не можна сказати вийшли з нього, потроху дістаються до ветеранського віку. З іншої сторони, вони стають досвідченішими.
Можна точно сказати, що битві за Кубок Стенлі точно не бракуватиме ані блискучих маневрів зіркових нападників, ані ефектних сейвів, ані силових прийомів, які даруватимуть естетичну насолоду (сподіваймося, без травм і в межах правил).
Легку перевагу, на мій погляд, матиме Едмонтон. Та й пора вже вперше за 31 рік привезти Кубок Стенлі до Канади. Востаннє представник цієї країни перемагав ще в сезоні-1992/93. Успіх підкорився Монреалю. Після цього канадські команди лише поступалися: двічі Едмонтон (2006, 2024) і Ванкувер (1994, 2011), а по разу Калгарі (2004), Оттава (2007) та Монреаль (2021).
