“В Харкові вже соромно вітатися не українською”. Як живе місто-мільйонник. Інтерв’ю з Ігорем Тереховим

Харків – найбільш понівечене війною українське місто-мільйонник. Зруйновано 12 тисяч будинків, з яких 8 тисяч – житлові. Час підльоту російських ракет – лічені хвилини, дрони різних видів цілодобово кружляють над областю. 

Червень 2025-го став рекордним за кількістю повітряних атак, у яких загинуло 15 мешканців міста, 157 були поранені, з них 25 – діти. Не було жодного району, який би не постраждав від обстрілів. 

Водночас з 2022-го року міський транспорт безкоштовний, для бізнесу скасовано місцеві податки та збори, місто наводить лоск у парках, пишається розкішним зоопарком, відновлює зруйновані будівлі й готується до масштабної повоєнної відбудови. 

Реклама:

Високим рівнем комфорту за воєнних часів місто завдячує не в останню чергу політичній гнучкості мера Ігоря Терехова, який з перших днів вторгнення РФ зумів навести мости з Банковою, урядом, міжнародними організаціями та західними партнерами. 

Терехов обрався мером незадовго до повномасштабного вторгнення, після смерті скандального харківського мера Геннадія Кернеса, правою рукою і офіційним наступником якого він був. 

В інтерв’ю УП Терехов розповів, як Харкову вдається зберігати інфраструктуру під постійними атаками, чи потерпає оборона міста від висаджування чергових клумб і як змінилися політичні погляди харків’ян після вторгнення. 

«Ми скасували всі податки і збори – заради того, щоб люди залишалися»

– З якою швидкістю росіяни руйнують Харків? Відповідно до повідомлень мерії, протягом 16–22 червня було вибито 700 вікон…

– Дуже не люблю такої статистики. Але, наприклад, за квітень 10,5 тисяч вікон вибито. Бувають прильоти, коли вилітає одразу тисяча вікон, а буває, що і 5 тисяч. 

Ми витрачаємо на це частку міського бюджету, працюємо з міжнародними організаціями, програмою «Є Відновлення».

А з початку повномасштабного вторгнення 220 тисяч вікон вибито. 220 тисяч!

Уявіть, як ми пройшли опалювальний сезон і з якими труднощами будемо заходити в наступний. 

Без вікон утримати тепло в оселях неможливо. І тому ми звертаємося до всіх фондів, меценатів, уряду, швидко робимо комісії з обстеження, щоб люди отримували кошти і вставляли вікна. 

Це дуже важливе питання. Такого руйнування, якого зазнало наше місто, місто-герой Харків, не зазнало жодне велике місто в Україні. У нас було зруйновано 8,5 тисяч тільки житлових будинків. Загалом 12 тисяч будівель.

– У Харкові з травня 2022 року безкоштовний міський транспорт і низка податкових пільг для бізнесу: місцевий податок на землю – нуль, податок на нерухомість – нуль, для ФОПів 4 групи єдиний податок скасовано. Чому за таких скрутних умов місто пішло на це? 

– Неможливо порівнювати економіку прифронтових міст і Львова, Тернополя, Закарпаття, Івано-Франківщини. Харківський бізнес, попри війну, практично не релокувався. 

Хтось переїхав, а хтось філіал зробив – так, таке є. А хтось переїхав і потім повернувся. В цифрах не скажу, але ми відчуваємо це на міському бюджеті. Щоденні обстріли б’ють по економіці міста.

Часто буває так, що підприємства руйнують, а власники все одно не виїжджають і відбудовуються заново. 

Нещодавно ми локалізували пожежу, яка палала у нас 12 днів. Загинуло 6 людей під завалами. Це було цивільне підприємство. Напередодні я вітав їх із Днем легкої промисловості. Налетів рій шахедів, і від підприємства нічого не лишилося. 

Вони робили поліпропіленову нитку для аграріїв. Планували, закупили нове швейцарське обладнання, щоб виготовляти продукцію на експорт. У них були шалені замовлення. Ми так раділи… Я спілкуюся з ними, переконую не виїжджати з Харкова. 

От тому ми скасували всі податки і збори – заради того, щоб люди залишалися і працювали тут.

Я вдячний президенту та уряду, які компенсують нам ці податки, у нас є про це домовленість. 

Реклама:

– Який сенс у безкоштовному міському транспорті? Десята частина бюджету міста Харкова йде на цей проєкт. Навіщо витрачати 2 мільярди на рік на це?

– Та навіть якщо більше, ми будемо продовжувати навіть після закінчення війни. 

У нас 206 тисяч вимушених переселенців з Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей. Який для них може бути платний проїзд? 

Зрештою в багатьох містах країн ЄС є безкоштовний проїзд для містян. У нас весь міський транспорт у комунальній власності. У Києві та інших містах працюють приватні перевізники, у нас – ні. 

– Скільки людей зараз живе в Харкові?

– 1,3 мільйона (станом на січень 2022 фактично – 2 мільйони, офіційно – 1,4 мільйона). В різні періоди після вторгнення було 1,1 мільйона, 1,2 мільйона – залежно від того, скільки обстрілів, яка температура. Напередодні зими було багато чуток, що ми не витримаємо і в Харкові не буде теплопостачання, енергетики. Але ж ми витримали.

– У розпал блекаутів у вас світла іноді було більше, ніж у Києві, хоча ситуація з енергетикою у Харкові – одна з найважчих в Україні, зруйновані всі генеруючі потужності. 

– Так сталося, що ми будували свій енергетичний острів і продовжуємо це робити. Нам важко, ми не побудували його на 100%. Деяких таємниць розкривати не можу, бо ворог все чує і бачить.

– На 1,3 мільйона людей у вас чотири підземні школи і жодного працюючого дитсадка. У новому навчальному році харківські діти знову навчатимуться онлайн?

– Ми не можемо дозволити, щоб наші діти навчалися, як у Києві чи в містах на заході України. Ракети долітають дуже швидко, та й шахеди теж, на жаль. Тому, якщо ви пам’ятаєте, ми зробили спочатку так звану метро-школу. Обладнали вже 6 станцій метрополітену. На черзі обладнання ще однієї станції метрополітену. 

Спочатку батьки ставилися з недовірою. Я зустрівся з батьківськими комітетами, переконував їх, а вони казали: «Так-так, побачимо». А потім, знаєте, потрошку-потрошку і жодного вільного місця. 

Зараз будуємо ще 6 шкіл. Три з них відкриємо 1 вересня, я впевнений у цьому, інші до Нового року. І будемо далі рухатися. 

Проєкт дитсадка ми розробили, але до дошкільних закладів інші вимоги. Дитина проводить там весь світловий день, спить там, відповідно зовсім інші нормативні документи регламентують будівництво. Але ми розробили документацію. Коштувати дитсадок буде дорожче, ніж школа. 

Якщо облаштування метро-школи в середньому обходиться в 100 мільйонів у залежності від рівня ґрунтових вод та інших нюансів, то дитсадок обійдеться в приблизно 230–250 мільйонів, згідно з проєктно-кошторисною документацією. 

Коли відкриється перший дитсадок, поки що говорити рано. 

Реклама:

«Ті, хто на нас скаржаться, нехай скажуть мені особисто в обличчя»

– Перед повномасштабною війною в Харкові відкрився новий зоопарк. Місто витрачає на нього 400 мільйонів гривень. Не простіше було розвезти тварин по зоопарках Європи до закінчення війни, а ці кошти витратити на оборону? 

– А де ви взяли таку цифру? Ми закладаємо в бюджет певні суми, але не завжди їх витрачаємо, іноді переспрямовуємо на більш актуальні потреби. 

Звісно, простіше нічого не робити. Давайте все закриємо, не будемо прибирати, висаджувати квіти, асфальтувати дороги. 

А що тоді ми захищаємо? Лише території? Чи ми захищаємо життя людей і будуємо демократичну державу? 

Запитайте у відвідувачів зоопарку, потрібен він, чи ні. Сюди приходять з дітьми, приїжджають з інших міст. Це ковток свіжого повітря для людей. От і все. Це емоції. Психологічне розвантаження. Ментальне, здоров’я, як ми зараз кажемо. З моєї точки зору, це абсолютно виправдано. 

– Харків – аутсайдер серед міст, які підтримують армію?

– А хто сказав?

– Практично всі бригади, які стоять навколо Харкова.

– Скажіть, хто. Я хочу подивитися в очі керівництву цієї бригади, якій ми відмовили.

– Ви не відмовляли? 

– Не пам’ятаю, щоб ми відмовляли. Ми – не аутсайдери в цьому.

– Одна з харківських бригад розповідає, що їде в далекі від війни Хмельницький, Черкаси, і там міські голови виділяють більші суми, ніж місто-мільйонник Харків. 

– Я вдячний цим міським головам. Значить, у них є відповідний бюджет, бо вони – не прифронтові міста. Нехай і Львів допомагає. 

Ми недавно перерахували 50 мільйонів тільки на одну частину. Це великі кошти чи ні? А ті, хто скаржаться, нехай мені особисто скажуть це в обличчя. 

– Хіба не логічніше було б 400 мільйонів бюджету зоопарку витратити на технології перехоплення шахедів, зокрема дрони-перехоплювачі, і убезпечити місто від щоденної біди?

– Закуповуємо.

– Якщо це не воєнний секрет, ці системи вже працюють? 

– Працюють. Уже. 

– Зросла ефективність збиття? 

– Передусім зросла інтенсивність обстрілів шахедами. Щодо ефективності, ми почали цю роботу, і є певний результат. Задоволений я цим результатом чи ні? Не задоволений. Потрібно збивати більше. 

Що для цього робити, ми розуміємо. Кожного дня в мене військові, і ми спілкуємося щодо вдосконалення систем протидії шахедам. Переконаний, ми на правильному шляху. 

Але його треба пройти, навчити людей. Та і ворог не стоїть на місці. Він удосконалює шахед. 

Реклама:

«По заводу Ярославського прилетів «Іскандер». Які ще домовленості?»

– Існує міська міфологія про те, що одні промислові об’єкти Харкова обстрілюються Росією, а інші – за домовленостями з росіянами – начебто ні. Наскільки реальні такі припущення?

– Звісно, це неможливо. Хто може дати такі гарантії і якого рівня могли б бути ці домовленості? 

Довгий час так говорили про підприємства Ярославського. Але, мабуть, ви бачили, що по його заводу було сильне влучення двома ракетами, зокрема «Іскандером».

– Відомий світовий архітектор Норман Фостер створює план повоєнної відбудови Харкова, який вражає гігантоманією – там і зміна транспортних розв’язок, зв’язування міських річок, будування тунелів і бомбосховищ. Цей архітектор зазвичай працює з багатими країнами на кшталт Саудівської Аравії та ОАЕ. Його європейський проєкт найвищого у світі мосту у Франції – також дуже коштовний навіть за мірками ЄС. На які кошти ви плануєте втілювати план Фостера?

– Я з ним знайомий особисто. Це дуже розумна людина, симпатик України. Людина – бренд. Під його ім’я готові фінансувати і приватні інвестори, і банківські установи, і інвестори. Для нас цей проєкт – це шанс збудувати ідеальне місто майбутнього. 

Фостер вже залучає і українських архітекторів. Ми проводимо конкурси щодо відбудови Салтівки. 

– Скільки вже коштів міського бюджету витрачено на мегапроєкт Нормана Фостера?

– Нуль.

Спочатку це були кошти родини Нормана Фостера. Згодом ми домовилися з урядом Німеччини.

Він був присутній під час мого онлайн-виступу в ООН в 2022 році про те, як Росія руйнує Харків. Фостера це вразило, і він запропонував допомогу. Він навіть приїжджав до України. Далі Ужгорода йому не дала їхати його охорона з міркувань безпеки, але ми зустрічалися. Це був мій перший виїзд з міста від початку вторгнення. 

Реклама:

«Люди не можуть перефарбуватися вмить, але можуть за тиждень»

– Ваші мегапроєкти хтось з місцевих критиків називає «потьомкінськими селами», хтось Нью Васюками. Похвально, коли в міста є амбіції. Але в центрі міста стоїть Університет Каразіна, з якого вилетіла половина вікон, поки місто будує транспортні розв’язки майбутнього. 

– Вікна встановимо. 

Коли ми будували Парк Горького, зараз Центральний, теж було багато критики. 

– Це була не просто критика, а сутички і арешти активістів у часи Кернеса… 

– Коли ми розпочинали зоопарк, ніхто не вірив, що я відкрию його 23 серпня на День міста. Але ж це ми зробили. Коли будували сад Шевченка, нам стільки шпильок вставляли, ви не розумієте, з усіх боків. Але ж побудовано? Побудовано. Поїдьте на Північну Салтівку, подивіться, що ми робимо там. Важливо не що кажуть, важливо, що роблять. 

У бійках я участі не брав. І це було не коли парк будували, а при прокладанні дороги. 

– Важливий оголений нерв Харкова зараз – дерусифікація назв вулиць. Є багато суперечок… 

– А де вони?

– Історія з петицією щодо вулиці Міська Барбари. Активісти громадської організації «Деколонізація. Україна» надіслали звернення на ваше ім’я щодо перейменування вулиці радянського письменника Гаршина іменем Міська Барбари…

– Харків пройшов перейменування в лайт-варіанті, за що я дуже вдячний всім харків’янам…

– Як змінилися політичні погляди харків’ян до повномасштабного вторгнення і після? Більшість у міській раді складають ваш Блок Кернеса та ОПЗЖ. Є навіть Шарій… 

– ОПЗЖ в нас немає.

– Вже немає. До повномасштабної війни існувала…

– Шарія не існує зовсім.

– Шарія не існує, бо за браком членів розвалилася фракція…

– Будемо казати так. Шарій ніяк мені простити не може розпуск фракції… 

– Харків дав українській політиці Добкіна, Мураєва, колись Кушнарьова – автора ідеї про запровадження федералізму, Бережну… Яка частка проросійськи налаштованих людей була до вторгнення і зараз? Люди не можуть перефарбуватися вмить. 

– Вмить – ні. За тиждень – так. 

– Ви про себе?

– Ні, не про себе. Коли кажуть, що Харків був проросійським містом, це велика помилка. Ніколи Харків не був проросійським містом. Усе, що відбувалося з 2014-го, харків’яни бачили. Ви ж розумієте, що Росія розпочинала з Харкова.

– У 2014 Харків ледве не став столицею так званої Новоросії…

– Не став.

– Відбили.

– Відбили його харків’яни і це про ментальність харків’ян.

А коли вони побачили, що було скоєно в Донецьку і Луганську, ні про які проросійські погляди взагалі вже не йшлося.

Хоча це не означає, що 5–10% не налаштовані проросійськи…

«В Харкові вже соромно не вітатися українською»

– Блок Кернеса був проукраїнською силою на виборах? 

– Так. Ви не розумієте. Якби тоді ми не взяли проукраїнський курс, усе склалося б зовсім по-іншому. 

Так, ми не розмовляли українською мовою. Комусь вона важко давалася. Але ж я пам’ятаю ті часи, коли в 2014 ми із сутичками відстоювали мерію. Не було ні поліції, ні інших правоохоронних органів. Озброєні люди нам казали: «Ми зайдемо в залу, нічого не порушимо, самі зберемо сесію і оголосимо ХНР». 

Я не хочу, щоб хтось переписував цю історію.

Не треба казати, що Блок Кернеса – проросійський. Він називається українською мовою «Успішний Харків», до речі. 

Ви кажете – Шарій. Шарій провів кампанію в інтернеті і взяв певну кількість мандатів. Хіба в нього зараз тут є якісь позиції? Немає. 

ОПЗЖ – заборонена партія, її не існує. Депутати цієї сили, які лишилися в Харкові – проукраїнські насправді. Їхня фракція називається зовсім по-іншому, «Відновлення України». Найбільш одіозні виїхали. Але і до війни там були різні течії. 

Ми зберегли конструктивні стосунки з «Відновленням України», і хочу сказати, що вони проукраїнські до мозку кісток. 

Стосовно ж того, чи змінюється ментальність людей. Під час обстрілу змінюється. 

Коли 160 тисяч мешканців опинилися в метро в перший день вторгнення і побачили, що їх руйнують, вони казали: «Путін не з того почав, вони ж нам були як брати…». 

Коли ви пройдете по Харкову, почуєте, що люди вітаються українською мовою. Це не значить, що всі вони україномовні в побуті. Але вітатися по-іншому зараз соромно. 

– Якщо активні бойові дії зупиняться, чи відбудеться реанімація проросійських сил?

– Ви знаєте, все залежить від того, коли закінчиться війна і якими будуть результати. Чи будуть спроби проросійських сил повернутися? Будуть. Але я не бачу сьогодні електоральної бази проросійських сил. Її не існує зовсім. Вийдіть і спитайте людей.

– Зараз триває суд над головою Харківської СБУ Романом Дудіним щодо його можливої державної зради. Були начебто спроби з його боку відсторонити вас і голову області Синєгубова від влади в перший день війни. На якому етапі розслідування цієї справи?

– Ця справа не цікава ні для мене, ні для харків’ян. Невдала спроба усунення від влади мене і губернатора – це вже перегорнута сторінка історії. 

Інші подробиці не можу повідомляти, бо є свідком у процесі. 

Для себе я визначився, що Дудін – це зрадник. Крапка. 

– Чиєю креатурою він був? 

– Наскільки пам’ятаю, Баканова. 

– Хто з Офісу президента стояв за цим призначенням?

– Я вважаю, що це була виключно креатура Баканова.

– На вас виходили росіяни в перші дні війни? 

– Виходили з погрозами. Я заблокував. Це була просто СМС-розсилка. 

– Тобто серйозних пропозицій з їхнього боку щодо можливих домовленостей не було?

– Які домовленості, про що ви говорите…

– Чому в них не вийшло в 2022-му? 

– Для Харкова був величезний ризик. Вони стояли уздовж кільцевої дороги і заходили сюди. Ризик вдалося відвернути завдяки позиції харків’ян. Я пам’ятаю черги у військкомати, роздачу зброї. Молодь, жінки, діти, старі – всі разом. Це все Харків. Звісно, 92 бригада. Багато хто з цих хлопців загинув. Вони не пустили в місто росіян ціною свого життя. 

Пам’ятаю, як мости підривали, заходили ДРГ…

Помилка росіян полягає в тому, що вони вважали Харків проросійським. Це не так. 

«Справедливий мир для Харкова – це повернення кордону до 24 лютого 2022 року»

– Ви вірите в те, що війна закінчиться?

– Віримо. Немає війн, які тривають вічно.

– Як вона закінчиться, на вашу думку? 

– Дипломатичним рішенням. Військового рішення сьогодні немає, усі це кажуть. Вірю в мистецтво дипломатії. Нам необхідна жорстка міжнародна підтримка.

– Напередодні вторгнення ви заявляли, що його не буде. Під час вторгнення ви вірите, що все закінчиться переговорами… 

– Тоді ж ніхто не казав, що буде. За лічені години до вторгнення нас збирали в СБУ і казали, що ніякої війни не буде, це просто військові навчання. Мої дані базувалися на повідомленнях інформованих служб. Якби ми знали хоча б за тиждень, ми б зовсім по-іншому підготувалися б.

– Чим все закінчиться? На вашу думку, росіяни відкотяться з Харківщини?

– Усе закінчиться справедливим миром для України. 

Самі вони, звісно, нікуди не відкотяться – треба, щоб ми їх відкотили.

Але давайте бути реалістами: для Харкова справедливим миром може бути кордон, яким він був до початку повномасштабного вторгнення.

Тетяна Даниленко, УП