Table of Contents
Біблійна подія Благовіщення знайшла своє відображення в роботах багатьох видатних митців та в оздоблювальних мозаїках у храмах.
Matthia/Depositphotos
25 березня християни відзначають одне з дванадесятих свят церковного календаря – Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Раніше, до реформи церковного календаря, цю подію вшановували на 13 днів пізніше, 7 квітня.
Воно припадає на піст, однак завжди відзначається з особливими урочистостями і вважається наступним за значущістю після Різдва Христового та Пасхи.
З Благовіщенням пов’язано багато прикмет та повір’їв, воно здавна було важливим елементом і народно-обрядового календаря також.
Розповідаємо про значення свята та традиції, пов’язані з ним.
Благовіщення у християнстві
Після реформи церковного календаря Благовіщення Борогодиці Діви в Україні почали відзначати 25 березня. Це свято неперехідне (нерухоме) і пов’язане з Різдвом, яке святкуємо рівно за 9 місяців після Благовіщення – 25 грудня.
Християни вшановують біблійну подію, описану у Євангелії від Луки. У цей день за Писанням архангел Гавриїл явився Марії з радісною звісткою, що вона народить Спасителя.
У Східній церкві Благовіщення почали відзначати наприкінці IV або на початку V століття. Спершу це свято вважалося Господнім і мало інші назви – «Христове Зачаття», «Благовіщення про Христа», «Початок Відкуплення», «День Привітання».
Сучасна назва свята Благовіщення Пресвятої Богородиці (грецьке Ευαγγελισμος – «блага звістка» або латинське Annuntiatio – «сповіщення») з’явилася у церковному лексиконі трохи пізніше, через 600-700 років після Різдва Христового. Тепер свято відносять до Богородичних.
У цей день у православних християн за уставом дозволено їсти рибу.
Благовіщення має один день передсвята та один день післясвята, в який відзначається Собор архангела Гавриїла.
Благовіщення у народній обрядовості
Зі святом Благовіщення Богородиці Діви здавна було пов’язано багато повір’їв та традицій. Вважалося, що у цей день не можна працювати, бо «Бог саме благословляє усі рослини«.
Старі люди кажуть, що на Благовіщення навіть птиця гнізда собі не в’є. Єдина пташка, яка працює – це горобець, бо він «бусурманин серед пташок«. Про зозулю кажуть, що вона тому підкидає свої яйця у чужі гнізда, що «колись вила своє гніздо на свято, і Бог відібрав їй пам’ять«.
Якщо домашня худоба в цей день давала приплід, його одразу пускали на м’ясо – селяни вірили, що добра з таких телят чи поросят не буде.
На Благовіщення молодь робила «зачинок» Великодніх хороводів – дівчата виходили на леваду та співали перші веснянки. Загалом, веснянки виконувалися від Благовіщення і аж до Провідної неділі після Великодня.
Ще один звичай, пов’язаний зі святом – топтати ряст. Люди йшли до річки, шукали кущики рясту (або сон-трави, якщо рясту не знаходили) та топталися по ньому босими ногами, примовляючи: «Дай, Боже, діждати і на ту весну ряст топтати«.
Ця традиція вже майже забута, але збереглася у приказках, як от «йому вже рясту не топтати» чи «він вже відтоптав свій ряст» (кажуть про безнадійно хворих людей).
На Благовіщення також зазвичай проводили обряд «Вдовиний плуг». Село збиралося на віче, де вирішували, хто і коли буде обробляти поле вдів та сиріт. Перші роботи на нивах зазвичай в селі проводилися саме в тих дворах, де не було господаря. Починати обробляти своє поле, доки не оброблені поля вдів та сиріт, вважалося неприйнятним.
Прикмети на Благовіщення
Зі святом Благовіщення було пов’язано чимало прикмет. Вважається, що у цей день весна остаточно вступає у свої права та переборює зиму, хоча запопадливі хлібороби в давнину казали: «На Благовіщення зими не лай і сани не ховай».
Ось які повір’я записав народознавець Василь Скуратівський:
- Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
- Гарна погода – гарний врожай.
- Якщо на Благовіщення лежить сніг – літо неврожайне буде.
- Благовіщення без ластівок – холодна весна.
- На Благовіщення чорногуз прилітає і ведмідь встає.
- Коли на Благовіщення дощ, то вродиться жито і гриби, коли сніг – то огірки.
- Коли досвіт на Благовіщення без вітру й тепла – буде гарний врожай.
Зі святом пов’язано дуже багато забобонів та містицизму. Михайло Грушевський у своїх працях зауважував, що все магічне та надприродне цього дня, у що вірили селяни, пов’язане основною ідеєю – розбудження землі та життя у ній.
На Благовіщення не можна було:
- братися за будь-яку роботу
- позичати вогонь (Скуратівський зауважує, що це вважалося великим гріхом)
- працювати в землі
- брати яєць з кубел домашньої птиці (люди вірили, що тоді будуть народжуватися двоголові курчата).
